top of page

Тезидоповіді Президента Товариства мікробіологів України ім. Сергія Виноградського, Валентина Підгорського на XVI з’їзді товариства(2-6 червня 2025 року)


ree


Підписуйтесь на наші соціальні мережі, щоб стежити за останніми новинами тут 💜:

Сайт: www.ediens.me


Повний текст доповіди



УДК 579

Т30

Редакційна колегія: Підгорський В.С. (головний редактор), Курдиш І.К. (заступник

головного редактора), Загородня С.Д. (заступник головного редактора), Авдєєва Л.В.,

Андрейчин М.А., Андрієнко О.В., Балко О.Б., Балко О.І., Богдан М.М., Буценко

Л.М., Гнатуш С.О., Гнатюк Т.Т., Грецький І.О., Данкевич Л.А., Іваниця В.О.,

Климнюк С.І., Лазаренко Л.М., Патика В.П., Пида С.В., Рибальченко Н.П.,

Савчук Я.І., Сафронова Л.А., Сибірний А.А., Сильчук А.А., Сківка Л.М., Співак

М.Я., Шевченко О.В.


Основними науковими напрямами діяльності ТМУ за останні роки було

дослідження систематичного положення і біорізноманітності різних груп

мікроорганізмів, вивчення фізіолого-біохімічних, молекулярно-біологічних особливостей

і генетичної організації вірусів бактерій, мікроскопічних грибів та розробка наукових

основ і створення нових біотехнологічних препаратів і продуктів для промисловості,

медицини, сільського господарства і охорони довкілля.

ТМУ об’єднує 16 територіальних відділень, більш ніж 50 організацій, в яких

працюють 650 науковців – членів ТМУ: Вінницьке – 21; Волинське – 8; Дніпровське – 25;

Житомирське – 15; Закарпатське – 25; Івано-Франківське – 9; Київське – 114; Інститут

мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного НАН України – 105; Львівське – 76;

Одеське – 64; Полтавське – 10; Тернопільське – 28; Харківське – 79; Черкаське – 28;

Чернівецьке – 13, Чернігівське – 33 - членів – представників науково-дослідних

інститутів НАНУ, НАМНУ, НААНУ, закладів вищої освіти, підприємств, бізнесових

структур тощо.

Серед членів ТМУ – 7 академіків і 8 членів-кореспондентів НАНУ, НАМНУ,

НААНУ; 73 доктора і 309 кандидатів наук/докторів філософії; 55 професорів, 210

доцентів/старших дослідників. За звітний період багатьом члена ТМУ присвоєно звання

професора та доцента/старшого дослідника, двох членів ТМУ обрано академіками НАНУ

і НААНУ і чотирьох – членами-кореспондентами НАНУ і НААНУ.

В інститутах і університетах, в яких працюють члени ТМУ, створено і працюють

Спеціалізовані Вчені ради по захисту докторських і кандидатських дисертацій. Такі

спецради затверджені в Інституті мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного НАН

України, Київському національному університеті ім. Тараса Шевченка, Національному

технічному університеті України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря

Сікорського», Національному медичному університеті ім. Олександра Богомольця,

Національному університеті біоресурсів і природокористування, Національному

університеті харчових технологій, Інституті мікробіології та імунології ім. Іллі

Мечникова (Харків), Одеському національному університеті ім. Іллі Мечникова,

Інституті сільськогосподарської мікробіології і агропромислового виробництва (м.

Чернігів), Уманському національному університеті садівництва, Полтавському

державному медичному університеті тощо.

За п’ять останніх років члени ТМУ опублікували біля 3000 наукових статей, з них

майже 1000 індексуються в Scopus і Web of Science, а біля 300 надруковано у виданнях з

квартилем журналу Q1/Q2; надруковано 47 монографій, з яких 9 – за кордоном, 15

розділів у іноземних монографічних виданнях, 18 підручників, біля 70 наукових

посібників і більше ніж 50 методичних рекомендацій. Одержано 120 патентів на

винаходи та корисні моделі, в тому числі 7 закордонних.

В інститутах та університетах, де працюють члени ТМУ, видаються

Мікробіологічний журнал, який зареєстровано у міжнародній біометричній базі даних

Scopus (Elsevier), «Мікробіологія і біотехнологія», Міжвідомчий тематичний збірник

«Сільськогосподарська мікробіологія», Вісник Львівського університету, серія Біологія,

Аннали Мечниковського інституту (м. Харків), Вісник Уманського національного

університету садівництва, Вісник проблем біології і медицини (Полтавський держаний

медичний університет) та інші, в яких публікуються наукові статті українською чи

англійською мовами з різних галузей мікробіології, вірусології, мікології, екології,

мікробної біотехнології; питання лікування і профілактики інфекційних захворювань.

Впродовж звітного періоду мікробіологи, вірусологи і біотехнологи – члени ТМУ

– проводили фундаментальні дослідження, розвиваючи традиційні і нові напрямки


2-6 червня 2025 року, Тернопіль


17


наукових робіт. Основні фундаментальні дослідження установ відділень ТМУ були

спрямовані на вивчення різних груп мікроорганізмів з використанням сучасних методів

досліджень, розкриття молекулярно-біологічних, генетичних, біохімічних і фізіологічних

механізмів функціонування вірусів, бактерій, мікроскопічних грибів, їх взаємодії з

іншими організмами, оточуючим середовищем. Серед них – патогенні для людей і тварин

бактерії і віруси, мікроорганізми, здатні синтезувати значну кількість різних корисних

біологічно активних речовин. В багатьох інститутах і університетах науковці працюють

над створенням прикладних наукових розробок і їх впровадженням в господарську

діяльність і медицину.

Співробітники наукових установ і освітніх закладів виконували державні наукові

проєкти, гранти національних академій наук України, МОН України, НФДУ, а також

гранти NATO, INTAS, Horizon, підприємств і організацій Греції, Ірландії, Іспанії, Литви,

Кіпру, Молдови, Німеччини, Румунії, США, Франції, Хорватії тощо.

Майже всі організації, у яких працюють члени ТМУ, щорічно проводять навчання

наукових і науково-педагогічних працівників на підприємствах, у різних навчальних

закладах і наукових установах нашої країни. Значна кількість спеціалістів стажуються у

лабораторіях наукових і освітніх закладів багатьох країн світу – Великобританії, Естонії,

Іспанії, КНР, Литви, Німеччини, Польщі, США, Швеції та інших країн.

Товариство мікробіологів України було організатором та співорганізатором

значної кількості наукових, науково-практичних конференцій і шкіл. Щороку в

Одеському національному університеті ім. Іллі Мечникова відбувається міжнародна

літня школа-конференція з молекулярної біології, біотехнології, біомедицини для

молодих вчених. Проведені міжнародні і українські конференції «Мікробіологія і

імунологія – перспективи розвитку у XXI столітті», «Біоресурси та віруси»,

«Тернопільські біологічні читання», «Молодь та сучасні проблеми мікробіології і

вірусології», «Сучасні аспекти мікробіології, вірусології та біотехнології у воєнний і

післявоєнний час», «Національний форум імунологів, алергологів, мікробіологів», школа

«Молекулярні механізми регуляції метаболізму та гомеостазу органел у дріжджів»,

тренінг «Актуальні питання мікробіології, вірусології, імунології та методики викладання

мікробіологічних дисциплін», “International Weigl conference”.

Члени Товариства одержали дві Національні премії України ім. Бориса Патона,

Премію Президента України для молодих вчених, дві Премії Верховної ради України для

талановитих молодих вчених, дві іменні премії НАН України ім. Д.К. Заболотного і

премію НАН України ім. І.І. Мечникова; почесний нагрудний знак

Головнокомандуючого Збройних сил України «За сприяння війську»; знак пошани

НАМН України. Академік НАН України Андрій Сибірний отримав точну діючу копію

мікроскопа Левенгука – нагороду Федерації Європейських мікробіологічних товариств.

Рішенням МОН України Олеся Гаврилюк стала лауреатом щорічного конкурсу

«Молодий вчений року» у номінації «Аспірант року у галузі хімічних і біологічних

наук». Ряд молодих вчених – членів ТМУ отримують стипендії Президента, Кабінету

міністрів, НАН України для молодих вчених. Члени ТМУ різних відділень нагороджені

грамотами НАН України, МОН України, МОЗ України, обласних і міських організацій,

інститутів і університетів.

За звітний період мікробіологи, вірусологи, біотехнологи – члени ТМУ -

отримали важливі наукові результати. Лише деякі з них приведені у тезах.

Ідентифіковано гени, залучені у регуляцію біосинтезу рибофлавіну у дріжджів

Candida famata; сконструйовано ефективні мікробні продуценти біопалива (етанолу) та

високовартісних хімічних речовин; створено принципово нові біоаналітичні методи

аналізу практично важливих речовин на основі ензимів та рекомбінантних мікробних

клітин; визначено поширення основних вірусів – збудників хвороб картоплі в різних

регіонах України; створено біоконсервант для силосування зеленої маси кукурудзи;

розроблено технологію біокомпостування пташиного посліду за інтродукції

мікроорганізмів. У результаті метагеномного аналізу на основі послідовності гену 16S


2-6 червня 2025 року, Тернопіль


18


рРНК встановлено різноманітність на рівні роду мікробіому Чорного моря; показано

здатність чорноморських штамів ентерококів виробляти бактеріоцини; виявлено

циркуляцію хламідій з різною вірулентністю та визначено їх етіологічну роль за

широкого спектру патології у птахів, тварин і людей. Розроблено ефективний


антимікробний та ранозагоювальний біопрепарат для профілактики і лікування гнійно-

запальних ран шкіри та слизових оболонок. Запропоновані складні мікробні


біотехнології, що сприяють відновленню родючості ґрунту, регуляції чисельності

патогенів і підвищують активність фіторемедіантів.

Показано можливість використання аналізу послідовностей генів катаболізму

хітину для класифікації стрептоміцетів. Встановлено, що пробіотичні штами

лактобактерій та біфідобактерій за умов інтравагінального використання окремо чи у

поєднанні з наночастками діоксиду церію впливають на спектр мікроорганізмів в піхві та

кишечнику інфікованих тварин. Розроблено лікарський засіб для лікування вагінітів;

спосіб підвищення ефективності профілактики коморбідних респіраторних інфекцій;

удосконалено лабораторну діагностику діареї мандрівників; визначено, що домінувальну

роль у кодуванні виробки бета-лактамаз у штамів S. aureus відіграють гени mecA та blaZ,

а у штамів E. coli – гени blaCTX-M.

В інститутах і університетах науковці також працюють над створенням і

реалізацією наукових розробок. За звітний період за участі членів ТМУ впроваджено

інноваційні розробки препаратів, продуктів і біотехнологічних процесів на підприємствах

України, Словаччини, Чехії, США. Ліцензійні угоди на організацію і випуск мікробних

препаратів і продуктів укладено з ДП «Ензим», ЗАТ «Біофарма», ТОВ НПЦ

«Черкасибіозахист», ПАТ «Яготинський маслозавод», ТОВ «Бiонасервiс плюс», АТ

«Біотика» (Словаччина), ТОВ «Валтор груп», «Біона» (Чехія), Компанія «Локус

Солюшн» (США) та інші.

ТМУ плідно працює з Федерацією Європейських мікробіологічних товариств.

Делегатом FEMS від нашого товариства з 2019 року є провідний науковий співробітник

Інституту мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного НАН України, доктор

біологічних наук Марина Фоміна.

Основне завдання у FEMS делегата Товариства мікробіологів України полягало в

представленні інтересів національного товариства в раді FEMS, обговоренні Статуту,

затвердженні звіту про бюджет, щорічного звіту про діяльність наукових журналів FEMS,

вибір керівних органів, а в останні роки – участі в розробленні нових стратегій розвитку

FEMS в форматі on-line нетворкінг-сесій для членів Ради і директорату FEMS, вирішенні

поточних фінансових питань, розробці спеціальних Грантів FEMS для підтримки

українських науковців, що сприяло більш ефективній інтеграції українських молодих

вчених в міжнародну наукову спільноту.


Секція 1. Екологія мікроорганізмів і біорізноманітність


Section 1. Ecology of microorganisms and biodiversity


ОЦІНКА БІОРІЗНОМАНІТТЯ ТА МІКРОБНОЇ АКТИВНОСТІ ҐРУНТУ ЗА

ЗАСТОСУВАННЯ МІКРОБІОЛОГІЧНИХ ПРЕПАРАТІВ

Болоховський В.В1


., Хоменко Т.О. 1


, Лунгул А.О. 2

1 ТОВ «ТД “БТУ–ЦЕНТР”, м. Київ, Україна

2ТОВ “Кернел-Трейд”, м. Київ, Україна


e-mail: vlad@btu-center.com; volyata@gmail.com: agronauka74@gmail.com

Ґрунт є основним самовідновлюваним ресурсом, в якому формується біологічне

різноманіття живих організмів. За дбайливого та раціонального використання він дає

можливість підвищити врожайність і покращити якість сільськогосподарської продукції

без додаткових витрат. Одним із головних чинників, що забезпечують родючість і

здоров’я ґрунту є мікроорганізми. Ґрунтова мікробіота виконує важливу екосистемну

роль — вона сприяє розкладанню органіки, вивільненню поживних речовин,

формуванню структури ґрунту тощо. За впливу природніх та антропогенних чинників

ґрунтовий мікробіом постійно знаходяться в динаміці, внаслідок чого відбувається зміна

біорізноманіття, його структури, швидкості та вектора біохімічних процесів, які вони

здійснюють. Безвідповідальне ставленння до ґрунтів, таке як багаторазові механічні

обробки, надмірне використання хімічних речовин, нехтування сівозмінами призводять

до деградації ґрунту, а це спричиняє порушення у роботі ґрунтових мікроорганізмів. Для

підтримки біологічної активності ґрунту, яка є визначальним показником екологічного

стану агроекосистем впроваджуються елементи біологізації, серед яких внесення

мікробіологічних препаратів.

У представленій роботі досліджували вплив мікробіологічних препаратів

біодеструкторів лінійки Екостерн виробництва біотехнологічної компанії BTU на

показники: індекс екофізіологічного різноманіття та міру мікробної активності ґрунту

згідно технології BIOTREX. Дослідження проводили впродовж 2020-2023 рр. в умовах

стаціонарного польового досліду науково-дослідного відділу СТОВ “Дружба Нова”,

Чернігівської області, смт. Варва. Ґрунт – чорнозем типовий малогумусний, сівозміна у

досліді – кукурудза в монокультурі. Схема досліду пепедбачала такі варіанти : 1)

Контроль – КАС 32-28 л/га; 2) Екостерн Класичний – 2 л/га + КАС 32-28 л/га; 3)

Екостерн Бактеріальний – 2 л/га + Екостерн Триходерма – 1 л/га + КАС 32-28 л/га. Зразки

ґрунту відбирали в динаміці (весна-літо-осінь) методом конверту на глибину 0-30 см,

індекс екофізіологічного різноманіття та активності ґрунтового мікробіому визначали за

технологією BIOTREX.

Чим більша біологічна різноманітність, тим стабільніший, стійкіший і здоровіший

мікробіом, у цьому полягає загальний науковий консенсус визначення індекса

екофізіологічного різноманіття за технологією BIOTREX. Згідно проведених досліджень

було встановлено, що у контрольних зразках ґрунту індекс екофізіологічного

різноманіття становив 3,66, тоді як на варіантах з КАС в комплексі з біодеструкторами

він значно зростав. За внесення у ґрунт Екостерн Класичний 2 л/га + КАС 32-28 л/га

даний індекс становив – 5,61, за внесення Екостерн Бактеріальний 2 л/га + Екостерн

Триходерма 1 л/га + КАС 32-28 л/га – 4,87. Таким чином, можна стверджувати, що

комплексне застосування КАС та біодеструкторів сприяло збільшенню ґрунтового

біорізноманіття, що у свою чергу покращує здоров’я ґрунту і підвищує його стійкість до

різних біотичних та абіотичних чинників. Показник міри мікробної активності ґрунту за

комплексного застосування біодеструкторів з КАС також покращувався. Зростання

мікробної активності ґрунту на 44,9 тис. балів порівняно до контролю відмічено у

варіанті з внесенням Екостерн Бактеріальний 2 л/га + Екостерн Триходерма 1 л/га + КАС

32-28 л/га.

Отже, комплексне застосування біопрепаратів разом із КАС дозволило збільшити

біорізноманіття та мікробну активність ґрунту і є перспективним напрямом для

забезпечення сталого землеробства та збереження здоров’я ґрунтів.


2-6 червня 2025 року, Тернопіль


21


ЦЕЛЮЛАЗНА АКТИВНІСТЬ МІКРООРГАНІЗМІВ, ВИДІЛЕНИХ ІЗ РІЗНИХ


ДЖЕРЕЛ

Броварська О.С.


Інститут мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного НАН України, м. Київ, Україна.



Целюлазна активність мікроорганізмів відіграє ключову роль у розкладі органічної

речовини, зокрема целюлози, основного компонента рослинних залишків.

Мікроорганізми-продуценти целюлаз беруть активну участь у кругообігу вуглецю,

сприяючи деградації органічних залишків і перетворенню їх на гумус - основний

компонент родючого ґрунту.

Ізоляти бактерій були виділені з грунту, рослин, дерев зібраних в умовах

Чорнобильської АС, з грунту лісів Луганської області, де були фосфорні обстріли, а

також із змивів бджолиних комірок. Виділення проводили методом серійних розведень

до 10-10. З Чорнобильської АС отримали 44 ізоляти, з грунту Луганської області - 6, з

грунту Волинської області 28, з бджолиних комірок - 46.

Скринінг целюлозолітичних мікроорганізмів проводили на чашках Петрі в

агаризованому середовищі такого складу: 10,0 г/л карбоксиметил-целюлози, 1,0 г/л

K2HPO4, 0,5 г/л MgSO4 ×7H2O, 0,5 г/л KCl, 2,0 г/л NaNO3, 0,01 г/л FeSO4, 15,0 г/л агару.

Чашки інкубували при 28°C протягом 48 годин. Після інкубації чашки заливали 1% конго

червоним з подальшим промиванням 1 М NaCl. З 124 ізолятів були відібрані найбільш

активні продуценти, їх виявилось 12 штамів (бактерії і гриби). Для подальших

досліджень відібрали 7 штамів грибів (2 штами з грунту з Волині, 2 – грунт Луганської

області і 3 штами з грунту Чорнобильської АС, і 7 - бруньки дерев).

При дослідженні целюлазної активності відібраних штамів використовували

(фільтрувальний папір, суха трава, тирса, сервацел КМ32) як субстрат. Інкубацію

проводили в пробірках (15 мл) на качалках при 28 ̊C протягом 48 годин при 210 об/хв.

Наприкінці періоду ферментації культуральне середовище центрифугували при 5000

об\хв протягом 15 хв для отримання супернатанту культуральних рідин, в яких визначали

загальний вміст білка та целюлазну активність.

Аналіз результату розкладу накопичувальними культурами целюлозовмістних

субстратів середовища показав, що найкращим джерелом карбону для виділених грибів

та бактерій виявилась суха трава (сіно). Виходячи з результатів досліду для визначення

активності целюлаз, нами проведено скринінг целюлолітичних грибів саме на цьому

субстраті.

Показало, що найбільш активними виявилися гриби. Спостерігався високий вихід білка

та целюлазної активності (від 0.13 до 0.843 од\мл) при вирощуванні культур на

середовищі Чапека з додаванням сухої трави.

Отримані результати підтверджують ефективність підходу до пошуку активних

целюлазопродуцентів серед природних ізолятів. Проведене дослідження засвідчило, що

природний штам ґрунтового гриба є активним целюлозолітичним мікроорганізмом, що

робить його перспективним для біотехнологічних застосувань.


2-6 червня 2025 року, Тернопіль


22


МІКРОБІОМ КОРЕНЕВИХ СФЕР РОСЛИН. ОСОБЛИВОСТІ


ФОРМУВАННЯ

Волкогон В.В., Шевченко Л.А.


Інститут сільськогосподарської мікробіології та агропромислового виробництва


НААН, м. Чернігів, Україна. e-mail: volkogon@ukr.net


Мікроорганізми відіграють ключову роль у сприянні росту рослин, полегшуючи

засвоєння сполук біогенних елементів, підвищуючи стійкість до біогенних і абіогенних

стресових факторів. Рослини можна розглядати як суперорганізми, які частково

покладаються на свій мікробіом для отримання певних функцій і ознак. Berendsen et al.

(2012), підкреслюючи значимість ризосфери, назвали комплексне угруповання

мікроорганізмів у цій екологічній ніші другим геномом рослини.

Згідно домінуючих уявлень, джерелом ризосферних та ендофітних мікроорганізмів

є ґрунт. Відповідно до цього, мікробіом кореневих сфер походить від місцевої ґрунтової

мікробіоти та формується залежно від складу кореневого ексудату. Низка дослідників

особливо наголошує на походженні рослинного мікробіому з навколишнього ґрунту

(гіпотеза горизонтального забезпечення), відмічаючи, що на відміну від тварин, у яких

кишковий мікробіом збирається всередині та передається через процес народження,

мікробіом кореневих сфер рослин переважно складається з мікроорганізмів ґрунту

(Palmer et al., 2007; Dominguez-Bello et al., 2010).

У той же час, сьогодні зростає зацікавленість до концепції формування мікробіому

кореневих сфер унаслідок спадковості (вертикальне забезпечення). Не виключено, що

ендофітні мікроорганізми насіння відіграють у цьому процесі основну роль. Бактерії були

виявлені в поверхнево стерилізованому насінні різних видів, у тому числі культурних

рослин, таких як рис, кукурудза, квасоля, ячмінь, гарбуз. Нами при дослідженні бобів

гороху встановлено, що на відміну від доволі усталеного уявлення про стерильність

насіння цієї культури, у зелених бобах, всередині їх та в ще не сформованому зеленому

насінні спостерігається численне угруповання мікроорганізмів, у т. ч. й представників

Rhizobium leguminosarum. При дослідженні складу діазотрофів-ендофітів насіння

пажитниці пасовищної (Lolium perenne) ми показали їх ідентичність зі складом

угруповання ендофітів цієї рослини. За електроно мікроскопічного дослідження

ультратонких зрізів недозрілого насіння пажитниці пасовищної виявлено бактеріальні

клітини між насіннєвою оболонкою та ендоспермом (Волкогон с соавт., 1995). Результати

інших досліджень свідчать про безперервність присутності певних мікроорганізмів між

поколіннями рису та кукурудзи (Mukhopadhyay et al., 1996), що також опосередковано

підтверджує версію спадковості і, відповідно, вертикальне забезпечення рослин

необхідною мікробіотою. Важливим при цьому може бути усунення мікроорганізмів від

імунних реакцій рослини.

Показано також, що ендофітні бактерії насіння рису здатні пригнічувати ранню

колонізацію коренів штамами Azospirillum brasilense при застосуванні останніх для

інокуляції (Bacilio-Jiménez et al., 2001). Отже ендофіти насіння можуть конкурувати з

біологічними агентами мікробних препаратів.

Якщо бактерії та мікроміцети, які розмножуються і домінують у спермосфері, і

пізніше в ендосфері, залучені в основному з ендофітної мікробіоти насіння, то вплив

мікробного спадку під час розвитку насіння та подій розповсюдження може бути

особливо важливим для розуміння природи рослинних мікробіомів. При цьому можуть

змінитися і методологічні підходи щодо скринінгу активних штамів агрономічно

корисних мікроорганізмів, а також способи забезпечення рослин необхідною для їх

гармонійного розвитку мікробіотою. Зокрема, реальним може бути застосування

специфічних пребіотиків для активізації розвитку ендофітів насіння при його

проростанні.


2-6 червня 2025 року, Тернопіль


23


ФІТОПАТОГЕННІ БАКТЕРІЇ QUERCUS ROBUR L.: СИМПТОМАТИЧНІ ПРОЯВИ


БАКТЕРІОЗІВ І ЇХНЯ ДІАГНОСТИКА

Гойчук1 А.Ф., Кульбанська1


І.М., Пасічник2 Л.А.


1Національний університет біоресурсів і природокористування України, м. Київ, Україна.



2

Інститут мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного НАН України, м. Київ, Україна

Наразі фактичний стан дібров на території України такий, що варто говорити про

їхню деградацію, оскільки корінні дубові деревостани вагомо ослаблені синоптичними та

кліматичними аномаліями (зокрема, гідротермічним стресом), інвазійними видами

шкідників та інфекційних агентів. Особливо небезпечними та найменш дослідженими є

патології дуба, спричинені життєдіяльністю фітопатогенних бактерій, які виступають

невідʼємною компонентою супутньої мікробіоти рослинного організму, а також є

збудниками бактеріозів, які не просто ослаблюють рослину, а часто призводять до її

повного відмирання, іноді сягаючи розмірів епіфітотії. На сьогодні дослідниками

експериментально підтверджено причетність до масового всихання дерев дуба збудників

понад 15 видів бактеріозів.

М’яка бактеріальна гниль жолудів дуба звичайного (збудник – Pectobacterium

carotovorum subsp. carotovorum (Jones 1901) Hauben et al. 1999) характеризується зміною

типового забарвлення сім’ядолей жолудя на коричнево-буре. При кімнатній температурі

сім’ядолі тверді, проте у вологій камері повністю втрачають міцність через 5–7 діб,

інтенсивно виділяється ексудат. Уражені цим збудником сім’ядолі можуть спричинити

масове ураження жолудів контактним шляхом при порушенні режимів зберігання.

Серед головних габітуальних проявів бактеріальної водянки дуба (збудник –

Lelliottia nimipressuralis (Carter 1945) Brady et al. 2013) необхідно виділити те, що уражені

дерева зазвичай формують осередки ураження, характеризуються надмірною ажурністю

крони, а також дефоліацією та відмиранням 1-2 річних пагонів. На стовбурах

відмічається розтріскування кори з патьоками загазованої рідини і слизу темного кольору

з типовим запахом масляно-кислого бродіння. На окремих ділянках тріщини переходять у

вчавлені некротичні мокнучі рани. Також на стовбурах є водяні пагони.

Симптоми білого бактеріозу або стовбурової форми «краплинної хвороби» дуба

(збудник – Lonsdalea quercina (Hildebrand and Schroth 1967) Brady et al. 2012) з’являються

на початку літа на стовбурах у формі тріщин кори, також спостерігається інтенсивне

виділення ексудату (білий, пінистий). Інфікована деревина, кірка, луб сильно обводнені,

якщо зняти кірку, луб розпадається на окремі волокна. Ексудат приваблює велику

кількість різних видів комах, зокрема рогохвостів, мух тощо.

Суха гниль гілок і стовбурів дуба (збудник – Erwinia rhapontici (Millard 1924)

Burkholder 1948 (Approved Lists 1980) зустрічається на пристигаючих, стиглих і

перестійних деревах. Збудник формує локальні некрози, проте за рахунок великої їх

кількості відбувається окільцювання гілки (стовбура), що призводить до швидкого їх

відмирання. Уражена деревина чітко відокремлена, часто з’єднана з корою за допомогою

смужки через кілька річних кілець.

В ході проведення досліджень встановлено ряд морфологічних, культуральних та

біохімічних властивостей фітопатогенних бактерій, що спричиннють патологічні процеси

дуба звичайного. Зокрема, це синтез пектиноруйнуючих ферментів та здатність ізолятів

утилізовувати вуглеводні середовища з виділенням кислоти та газу. Наразі згадані

збудники бактеріозів є досить шкодочинними як для генеративних, так і вегетативних

органів дуба звичайного. Безумовно, ступінь шкодочинності конкретного захворювання

обумовлений комплексним впливом чинників біотичного, абіотичного та антропічного

походження, які прямо чи опосередковано впливають на взаємодії в системі «живильна

рослина – патоген – супутні організми – середовище».


2-6 червня 2025 року, Тернопіль


24


КОЛЕКЦІЯ КУЛЬТУР МІКРООРГАНІЗМІВ – ПРОДУЦЕНТІВ АНТИБІОТИКІВ

ЛЬВІВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА.


30 РОКІВ ПОСТУПУ


Громико О.М., Тістечок С.І., Роман І.І., Сирватка В.Я., Федоренко В.О.

Львівський національний університет імені Івана Франка, м. Львів, Україна.



Мікроорганізми є ключовим фактором рівноваги екосистеми Землі та джерелом

незліченної кількості важливих для життєдіяльності людини природних біологічно

активних речовин. Колекції мікробних культур є основним сховищем та постачальником

культивованих мікроорганізмів та їхніх складових (Smith et al., 2014 ; Díaz et al., 2021).

В Україні функціонує низка мікробних колекцій, серед яких Колекція культур

мікроорганізмів – продуцентів антибіотиків (ККМПА), заснована 1995 р. на кафедрі

генетики і біотехнології Львівського національного університету імені Івана Франка. У

2002 р. включена в Державний реєстр наукових об’єктів, що становлять національне

надбання України. На момент заснування ККМПА налічувала трохи більше 300 одиниць

зберігання, сьогодні ж більше 4 000: актиноміцети (35 родів), інші бактерії (міксобактерії,

молочнокислі бактерії тощо – 22 роди), цвілеві гриби і дріжджі (8 родів), рекомбінантні

молекули ДНК (вектори, ДНК-конструкти з генами біосинтезу антибіотиків та

антибіотикорезистентності), база секвенованих окремих генів та цілих геномів.

Основними напрямами наукової діяльності ККМПА є:

 виділення і дослідження біорізноманіття ґрунтових мікроорганізмів,

оцінка їхнього біотехнологічного потенціалу;

 вивчення механізмів регулювання експресії генома актиноміцетів та

генетичного контролю біосинтезу антибіотиків і стійкості до них;

 конструювання покращених штамів мікроорганізмів для виробництва

антибіотиків та розроблення бактеріальних концентратів для харчової промисловості;

 розроблення мікробних технологій в біоремедіації ґрунтів та екологізації

агроекосистем.

Левову частку ККМПА складають природні ізоляти мікроорганізмів. Близько 2 500

представників класу Actinomycetes виділені нами з біотопів Кримського п-ва, трохи

більше 500 – з біотопів Антарктики у співпраці з Національним Антарктичним Науковим

Центром України. Близько 200 ізолятів Карпатського регіону крім актиноміцетів

включають вісім класів інших бактерій, зокрема міксобактерії. Серед природних ізолятів,

окрім найпоширеніших родів Streptomyces і Micromonospora, є представники

малочисельних рідкісних родів Actinorectispora, Embleya, Mumia, Plantactinospora,

Umezawaea, Melittangium та ін. В результаті рекласифікації роду Actiniplanes ми

виокремили 4 нові роди: Paractinoplanes, Symbioplanes, Winogradskya та Amorphoplanes,

два останні представлені в ККМПА. Нещодавно описано новий вид актиноміцетів –

Mumia qirimensis Pv 4-285Т


(Lv 822). На базі ККМПА досліджено генетичний контроль

біосинтезу антибіотиків канаміцину, еритроміцину, моеноміцину, ландоміцинів тощо,

розроблено технології конструювання їхніх надпродуцентів. Серед штамів актиноміцетів

ККМПА виявлено продуцентів 25 нових природних антибіотичних сполук: юніперолід А,

рубіміцинон А, олеаміцини А і В тощо. Нещодавно описано новий клас антибіотиків

громоміцинів A–H з широким спектром антибактерійної дії. Розроблена нами технологія

виготовлення бактеріального концентрату «Carpaticus» успішно впроваджена у

виробництво кисломолочних продуктів. Сьогодні ККМПА є одним з найбільших центрів

мікробних біоресурсів в Україні, про що свідчать окреслені в цьому повідомленні основні

здобутки фундаментальних і прикладних досліджень. Детальна інформація про ККМПА

на сайті http://mccap.org.ua.


2-6 червня 2025 року, Тернопіль


25


ФІЗІОЛОГО-БІОХІМІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ МІКРООРГАНІЗМІВ В

УМОВАХ ДІЇ НЕІОНІЗУЮЧОГО ЕЛЕКТРОМАГНІТНОГО ВИПРОМІНЮВАННЯ


Громозова О.М., Войчук С.І., Підгорський В.С.


Інститут мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного НАН України, Київ, Україна.



Електромагнітне випромінювання (ЕМВ) в наш час є важливим фізичним фактором

довкілля, який впливає на усі ланки живого. На жаль, дослідження особливостей

функціонування мікроорганізмів в умовах дії неіонізуючого ЕМВ – малочисельні. Між

тим, саме мікроорганізми є необхідною складовою усіх земних процесів.

В ході багаторічного вивчення структурних і функціональних особливостей

дріжджів Saccharomyces cerevisiae, Shizosaccharomyces pombe, Candida utilis, було

показано, що радіочастотне (РЧ) ЕМВ має протекторний ефект дії по відношенню до

стресових факторів (рН, Т, антибіотики). Навкруги клітини утворюється полісахаридний

шар, який і обумовлює виникнення стійкості опромінених клітин до стресових факторів.

Відбуваються зміни в структурі і в’язкопружних властивостях поверхні клітин.

Встановлено, що за дії випромінювання транскрипційна активність FLO11 гену

збільшувалася, що супроводжувалося підвищенням адгезивних властивостей клітин

дріжджів до абіотичних та біологічних об’єктів ЕМВ інгібує активність глюкозо-6-

фосфатгідрогенази та ферментів циклу трикарбонових кислот (сукциндегідрогенази,

альфа-кетоглутаратдегідрогенази, ізоцитратдегідрогенази) у S. cerevisiae, але стимулює

активність цих ферментів у C. utilis і S. pombe. В умовах опромінення клітин

спостерігається активація синтезу ергостеролу ЦПМ та послаблення певних етапів

біосинтезу жирних кислот. Питома швидкість росту S. cerevisiae збільшується на 15-20%,

що супроводжується змінами в тривалості ростових фаз та фаз клітинного циклу.

Неіонізуюче випромінення метрового, сантиметрового та міліметрового діапазонів має

цито- та генотоксичний потенціал. Механізм дії цього чинника обумовлений утворенням

активних форм кисню (АФК) та вільних радикалів, які призводять до окислення білків та

руйнування ДНК. АФК може викликати порушення білків, про що свідчить активація

експресії UBC6, гену який кодує один з білків убіквітинового комплексу знешкодження

дефектних білків. Рівні експресії UBC6 збільшувалися в 1,5-2,1 раза (р ≤ 0,05) під дією на

клітини дріжджів ДВЧ-ЕМВ (40,68 МГц, 15 Вт, 5-30 хв). Очевидно, це призводить до

зміни внутрішньоклітинної осмолярності і рН, що слугує сигналом для активації

відповідних сигнальних шляхів і запуску репараційних процесів.

Таким чином, ефективність біологічної дії ЕМВ залежить від фізіолог-біохімічного

стану мікроорганізму і здатності нівелювати отримані ушкодження. Ефект дії має видову

та штамову специфічність і визначається характеристиками опромінення клітин.


ВПЛИВ АНТРОПОГЕННОГО НАВАНТАЖЕННЯ НА ПОШИРЕННЯ

ПАТОГЕННИХ МІКРООРГАНІЗМІВ І СПРИЙНЯТЛИВІСТЬ ОРГАНІЗМУ


РОСЛИНИ-ГОСПОДАРЯ ДО ХВОРОБ


Гуляєва Г.Б.


Інститут мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного НАН України, м. Київ, Україна.



Антропогенна діяльність, яка обумовлює, в тому числі, викиди забруднювачів у

атмосферу (CO2, метану) призвела до підвищення середньої температури на Землі й

викликала цілу низку наслідків, включаючи порушення природних циклів, підвищення

рівня моря та загострення екстремальних погодних явищ [Lahlali et al, 2024; Kweku et al.,

2019; Kabir et al, 2023]. Варто зазначити, що кліматичні зміни й фактори, що їх

супроводжують стали наслідком складної взаємодії природних явищ і антропогенної

діяльності, як то: спалювання викопного палива, вирубка лісів, сільськогосподарського і

промислового виробництва та ін [Lahlali et al, 2024]. Водночас зміна клімату може також

модулювати вірулентність патогенів [Singh et al, 2023; Lahlali et al, 2024], істотно

впливаючи на вирощування сортів-господарів та сприйнятливість їх до хвороб [Lahlali et

al, 2024; Moullec et al, 2019]. З підвищенням глобальних температур розширився

географічний ареал багатьох патогенів рослин, піддаючи нові регіони та види хворобам,

які раніше обмежувалися теплим кліматом [Geng et al, 2025; Lahlali et al, 2024].

Кліматичні фактори та антропогенна діяльність можуть безпосередньо мати глибокий

вплив на різноманітність патогенних мікроорганізмів [Geng et al, 2025]. Так, клімат,

визначений як важливий рушійний фактор глобального поширення фітопатогенних

грибів [Li et al, 2023]. Виявлено, що забруднювачі повітря, такі як мікроскопічні тверді

частинки, O3, CO, NO2 і SO2, можуть змінювати структуру спільноти патогенів, що

переносяться повітрям з очисних споруд, впливаючи на їх виживання [Yang et al., 2022].

Система рослина-господар – фітопатоген також вразлива до постійних змін, внаслідок

чутливості до дії як абіотичних, так і до біотичних чинників [Laine, 2023]. Добре відомо,

що на розповсюдження хвороб сильно впливає біорізноманіття господаря, його

морфологія та абіотичні умови [Laine, 2023]. Підвищення рівня CO2 може

опосередковано підвищувати ризики виникнення хвороб, впливаючи на біомасу,

щільність та абіотичні умови в межах рослинного покриву господаря [Laine, 2023;

Burdon, Zhan, 2020]. Ці зміни можуть безпосередньо впливати на передачу хвороб, тим

самим змінюючи епідеміологічні ореоли [Laine, 2023; Truscott, Gilligan,2003]. На

розповсюдження патогенів й сприйнятливість рослин до хвороб також впливає

підвищення концентрації антропогенного азоту, опосередковане посиленням ростових

процесів, хімічного складу рослин і зміни структури рослинного покриву [Truscott,

Gilligan,2003]. До дії біотичних факторів відноситься також фрагментація середовища,

зокрема внаслідок модифікації ландшафту дорожньою мережею, що спричинює

неоднорідності як абіотичних, так і біотичних факторів, які є критичними для динаміки

захворювання й можуть коливатися з часом як у межах ділянок, так і на рівні ландшафту

[Laine, 2023]. Зокрема аналіз розповсюдженого в повітрі збудника хвороб диких рослин

виявив його посилену концентрацію вздовж доріг разом із накопиченням інфекцій

переважно в центральних вузлах дорожньої мережі [Laine, 2023; Numminen, Laine, 2020].

Разом із тим, сільськогосподарська діяльність безпосередньо впливає на поширення

патогенів завдяки: зміні ландшафтів, збільшення викидів вуглецю, осушуванню земель,


хімічному впливу, зменшенню різноманіття, розповсюдженню патогенів у рослинах-

векторах навколо сільськогосподарських угідь, що може посилити ризик хвороб у


агроекологічному поєднанні. Таким чином, вплив антропогенної діяльності є суттєвим

діючим чинником розповсюдження, мутацій і сприйнятливості організму-господаря до

хвороб, наслідки якої ще недостатньо досліджені.


2-6 червня 2025 року, Тернопіль


27


ЗМІНА ЕКОЛОГІЧНОЇ ПЛАСТИЧНОСТІ PSEUDOMONAS SYRINGAE PV.


SYRINGAE ЗА ВПЛИВУ ВОЄННИХ ДІЙ В УКРАЇНІ


Данкевич Л.А., Леонова Н.О.


Інститут мікробіології і вірусології ім. Д. К. Заболотного НАН України, м. Київ, Україна.



Внаслідок збройної агресії Російської Федерації великі площі земель, зокрема

сільськогосподарського призначення, постраждали внаслідок вибухів боєприпасів,

горіння техніки, точок ведення вогню, пожеж, виливу паливо-мастильних матеріалів

тощо. Підвищився рівень забруднення ґрунтів токсичними речовинами, за

високотемпературного впливу внаслідок вибухів знищено органічну речовину та біоту

ґрунту. Біологічний захист рослин на постраждалих територіях в Україні також потребує

вирішення оскільки від цього залежить конкурентоспроможність агропродукції і сталий

розвиток агроекосистем та екосистем вцілому. Зокрема, останнім часом розширюються

дослідження здатності окремих таксонів фітопатогенних бактерій (р. Xanthomonas,

Ralstonia, Acidovorax, Burkolderia, Dickeya та вид Pseudomonas syringae) пристосуватися

до значних коливань кліматичних умов. Багато фітопатогенний бактерій які до сьогодні

займали доволі обмежений ареал значно його розширюють. В України антропогенне

навантаження на довкілля посилюється інтенсивним веденням бойових дій майже на 25%

площі території нашої держави. Тому метою наших досліджень була оцінка стану

мікробіому ґрунтів, що зазнали впливу військових дій та дослідження їх фітотоксичних

властивостей. Зразки ґрунту відбирали поблизу населеного пункту с. Сенькі́вка

Чернігівського району Чернігівської області. Зразки були розмежовані за впливом

вибухових речовин якого вони зазнали. Для проведення мікробіологічних чисельність

мікроорганізмів у зразках ґрунту визначали за кількістю колоній, що виросли на чашках

Петрі, і виражали у КУО на 1 г абсолютно сухого ґрунту (АСҐ). Виділення метагеномної

ДНК та секвенування ампліконів V3-V4 варіативної ділянки гена 16S рРНК здійснювали

за експериментально підібраних умов. Амплікони секвенували на приладі Іллюміна

MiSeq як paired ends бібліотеку (2 по 250 нуклеотидів) з глибиною секвенування 100 000

зчитувань з кожного кінця (Novogene Europe, Німеччина). У зразку ґрунту, що зазнав

впливу тротилу, відмічено зниження (майже у 3 рази) кількості фосфатмобілізувальних

мікроорганізмів та на 5 % амоніфікуючих мікроорганізмів. У зразках ґрунту що зазнав

впливу тротил-гексогену, відмічено зменшення кількості усіх еколого-функціональних

груп мікроорганізмів (від 1,5 до 10,9 разів), окрім мікроміцетів і целюлозоруйнівних

мікроміцетів. Метагненомні дослідження мікробних угрупувань зразків ґрунту що зазнав

впливу військових дій (β та α-різноманіття) показали зниження загальної кількості

таксонів (ОТU), у зразку що зазнав впливу тротилового вибуху на 35,5 %, а у зразку що

зазнав впливу тротил-гексогенового вибуху– 59,8% порівняно з контролем. За даними

теплових карт (хітмепів) у обох зразках, що зазнали впливу військових дій виявлено

середній і частіше ніж середній або високий рівень чисельності таксону P. syringae pv.

syringae. Поява даного збудника у зразках ґрунту що зазнали впливу військових дій може

свідчити про підвищення його фітотоксичності.


2-6 червня 2025 року, Тернопіль


28


СПРЯМОВАНІСТЬ МІКРОБІОЛОГІЧНИХ ПРОЦЕСІВ У ҐРУНТІ ЗА

ШТУЧНОГО ФОРМУВАННЯ МІКРОБІОМУ

Дворецький В.В., Бунас А.А., Дворецький М.В.


Інститут агроекології і природокористування НААН, м. Київ, Україна



Мікробіом бере участь у формуванні всіх важливих властивостей ґрунту, які

визначають інтенсивність і спрямованість процесів ґрунтоутворення в тому числі гумусу;

формує біодинамічну врівноваженість процесів синтезу і розкладу органічної речовини

та доступність поживних речовин для рослин. Вважається, що передпосівне оброблення

насіння біопрепаратами є найефективнішим способом інтродукції мікроорганізмів у

ґрунт. Оскільки мікроорганізми, які знаходяться на поверхні насіння після оброблення у

першу чергу на відміну від аборигенних мають безпосередній контакт з зародковим

коренем та проростком. Це досволяє сформувати ефективний мікробіом з необхідними

властивостями для рослини.

Дослідження з ефективності формування мікробіому кореневої зони

сільськогосподарських культур (пшениці ярої і капусти білоголової) за дії біопрепаратів

визначали у вегетаційному досліді. Проводили передпосівне оброблення насіння

відповідно до норм застосування біопрепаратів. Контролем слугувало оброблене насіння

стерильною водою. Мікроорганізми-агенти біопрепаратів: 1. комплекс з 16 штамів, а саме

Bacillus licheniformis, B. megaterium, B. subtilis, B. amyloliquefaciens, B. pumilus, Glomus

intraradices, G. mosseae, G. aggregatum, G. etunicatum, Rhizopogon villosulus, R. luteolus,

R. amylopogon, R. fulvigleba, Pisolithus tinctorius, Scleroderma cepa, S. citrinum; 2.

Paenibacillus polymyxa; 3. B. subtilis; 4. комплекс з штамів Glomus sp., Trichoderma

harzianum, Streptomyces sp., P. fluorescens, B. megaterium var phosphaticum, B.subtilis, B.

muciloginosus, Enterobacter sp.; 5. Azotobacter chroococcum. Всі біопрепарати

характеризуються рістстимулюючими властивостями, поліпшуючі азотне живлення,

формуючі мікоризу, захищачі рослини від фітопатогенів та сприяють оздоровленню

ґрунту і отриманню міцних рослин.

Спрямованість мікробіологічних процесів у ґрунті визначали за екологічними

коефіцієнтами: мінералізації (Кмін.); оліготрофності (Кол.); педотрофності (Кпед.);

трансформації органічної речовини (Ктор.). Дані коефіцієнти дозволяють оцінити

життєздатність та функціонування мікробіому кореневої зони рослин безпосередньо в

момент дослідження так і спрогнозувати перебіг мікробіологічних процесів.

Екологічні коефіцієнти розраховували на основі чисельностей мікроорганізмів

основних еколого-трофічних та таксономічних груп. Визначено, що у ґрунті кореневої

зони пшениці ярої та капусти білоголової Кол. був нижче 1. Кмін. кореневої зони пшениці

досліджуваних варіантів був у межах 0,5−0,82, а капусти Кмін.=0,6−0,9. Кпед. у варіантах де

проводилась інокуляція насіння мікроорганізмами як пшениці так і капусти перевищував

значення контрольного варіанту у 1,5 – 2 рази в залежності від мікроорганізмів які були

інтродуковані в кореневу зону. Ктор. ґрунту кореневої зони пшениці ярої та капусти

найменше у 1,3 рази і найбільше у 2,7 рази в залежності від застосованого біопрепарату

перевищував показники Ктор. контролю. Таким чином, о у ґрунті всіх досліджуваних

варіантів де застосовували мікроорганізми склались сприятливі умови для мікробіому,

що дозволять відновити та запустити процеси синтезу гумусу за наявності достатнього

рівня органічного матеріалу.

Значення коефіцієнтів довели, що інтродукція мікроорганізмів у кореневу зону

сільськогосподарських рослин не лише формує мікробіом, а й збалансовує протікання

всіх фізіолого-метаболічних процесів мікробіоценозу і ґрунту, що в свою чергу сприяє

гомеостатичному стану агроекосистеми. Отже, доречність та необхідність формування та

коригування складу мікробіому кореневої зони сільськогосподарських рослин є

безаперечними та агронеобхідними елементами технологій вирощування агрокультур.


2-6 червня 2025 року, Тернопіль


29


МЕТАБОЛІЧНА ТА КОРОЗИВНА АКТИВНОСТІ БАКТЕРІЙ БІОПЛІВКИ


Демченко Н.Р., Ткаченко С.В.


Національний університет «Чернігівський колегіум» імені Т.Г. Шевченка, м. Чернігів,


Україна. e-mail: nata_demch@ukr.net


Формування біоплівки є однією з основних стратегій виживання більшості

мікроорганізмів, зокрема за умов мікробної корозії сталі. На сьогодні відомо, що

стійкість до дії протимікробних препаратів є ключовою характеристикою біоплівок, яка

пов’язана з екзополімерним матриксом, підвищеною щільністю клітин та персистуючими

клітинами. У зв’язку з цим стає необхідним розробляти нові підходи до пошуку

ефективних інгібіторів мікробної корозії сталі при довгостроковому використанні в

промисловості.

Найбільш ефективними інгібіторами мікробної корозії сталі є азотовмісні

гетероциклічні сполуки з протимікробними властивостями щодо

сульфатвідновлювальних бактерій. Нами раніше було показано, що четвертинні солі

триазолоазепінію є ефективними інгібіторами-біоцидами мікробної корозії сталі. При

пошуку ефективних інгібіторів-біоцидів необхідно враховувати пригнічення здатності

мікроорганізмів до формування та руйнування наявної біоплівки. В зв’язку з цим,

вивчення корозивної та метаболічної активностей бактерій сульфідогенного мікробного

угруповання, які сформували біоплівку на поверхні сталі за дії четвертинних солей


триазолоазепінію, є ключовим моментом подальшого пошуку ефективних інгібіторів-

біоцидів довгострокової дії.


Метою роботи є оцінка корозивної та метаболічної активностей бактерій

біоплівкової форми росту, сформованої за дії четвертинних солей триазолоазепінію.

Вивчення корозивної (гравіметричний метод) та метаболічної (йодометричне

титрування) активностей бактерій біоплівкової форми росту під впливом четвертинних

солей триазолоазепінію здійснювали за умов мікробної корозії сталі. Для створення умов

мікробної корозії використовували сульфідогенне угруповання бактерій, у складі якого

визначені сульфатвідновлювальні (СВБ), залізовідновлювальні (ЗВБ) та денітрифікувальні

(ДНБ) бактерії в кількості 105 кл/мл, 106 кл/мл та 104 кл/мл відповідно.

З’ясовано, що досліджувані біоплівкові культури, мають високу здатність до

біоплівкоутворення. Так, встановлено, що на поверхні сталевого зразка формується

потужна біоплівка за чисельністю корозійно активних бактерій (на рівні контролю): СВБ

– 104

- 1010 кл/см2


, ЗВБ – 103 – 104 кл/см2


, ДНБ – 103


- 104 кл/см2


. Імовірно, можна

припустити, що висока здатність до біоплівкоутворення корозійно активних бактерій

біоплівкової форми росту, що перебували під впливом інгібіторів-біоцидів, є показником

їх персистенції.

Корозивна активність біоплівкових культур, сформованих під дією броміду 1-(2-

оксо-2-фенілетил)-3-(4-толуідінометил)-6,7,8,9-тетрагідро-5Н-[1,2,4]триазоло-[4,5-а]

азепінію та броміду 1-[2-(4-хлорофеніл)-2-оксоетил]-3-(4-метоксианілі-нометил)-6,7,8,9-

тетрагідро-5Н-[1,2,4]триазоло[4,5-а]азепінію, менше порівняно з контролем: швидкість

мікробної корозії сталі зменшується в 2,6 та 3,0 рази відповідно.

Метаболічна активність бактерій біоплівкової форми росту, сформованих під дією

досліджених четвертинних солей триазолоазепінію, знижується. Продукування

біогенного сірководню зменшується до 50%. При цьому чисельність СВБ (найбільш

агресивна складова угруповання) в планктоні зберігається на рівні контролю (106 кл/мл).

Це вказує на зменшення агресивності бактерій біоплівкової форми росту, сформованої

під дією четвертинних солей триазолоазепінію.

Отже, оцінка корозивної та метаболічної активностей бактерій біоплівкової форми

росту сульфідогенного мікробного угруповання, сформованих за дії четвертинних солей

триазолоазепінію, дозволить глибше зрозуміти поведінку мікроорганізмів у процесах

мікробної корозії сталі при довгостроковому використанні інгібіторів-біоцидів.


2-6 червня 2025 року, Тернопіль


30


ЦЕЛЮЛАЗНА АКТИВНІСТЬ ҐРУНТІВ М. ЛУЦЬКА ТА ПРИМІСЬКИХ


ТЕРИТОРІЙ


Дяків С.В.1


, Кузьмішина І.І.2


, Бойко П.К. 2


, Комович Л.В. 1


, Бурачук Х.В. 1

1Луцький національний технічний університет, м. Луцьк, Україна

2Волинський національний університет імені Лесі Українки, м. Луцьк, Україна



Вміст органічної речовини у ґрунті є однією із основних характеристик, яка формує

його родючість, а, отже, суттєво впливає на приріст біомаси рослин та їхню врожайність.

Окрім безпосереднього внесення органічних добрив у ґрунти важливою і беззаперечною

у трансформації речовин і деградації органічних решток є роль ґрунтової мікробіоти.

Сучасна біологізація аграрної сфери сприяє швидкому поширенню та успішному

використанню таких препаратів, як деструктори стерні, основними складовими яких і є

целюлозоруйнівні мікроорганізми різних таксонів. Проте одним із менш

широковживаних прийомів є дослідження та поліпшення складу аборигенної мікробіоти,

представники якої безпосередньо реалізують трансформацію речовин у ґрунтах.

Інтенсивність деструкції целюлози залежить від видового складу мікробіоти та

ферментних систем мікроорганізмів, а також – від характеристик ґрунту, природних умов

району. Дослідження сумарної целюлазної активності ґрунту класичним аплікаційним

методом не є ресурсозатратним, а також залишається загальнодоступним та

високоінформативним показником для характеристики активності ґрунтової мікробіоти,

прогнозування вмісту органічної речовини у ґрунті.

У світлі трагічних для України подій від 24 лютого 2022 року чисельність

населення західних областей стрімко зростає, підвищується кількість транспорту, тому

видається важливим дослідити тиск урбанізації на ґрунтову мікробіоту. Досліджували 10

зразків окультуреного (непарні номери проб) і некультивованого (парні номери проб)

ґрунтів із таких екотопів: No1-2 – дачний масив у с. Гаразджа Луцького р-ну; No3-4 –

приватні паї вздовж дачного масиву та автотраси; No5-10 – урбаноземи м. Луцька

(наближено до промзони – вул. Єршова, пн.-сх. напрям; на околицях міста (промзона по

вул. Заньковецької – пн.-схід напрямок; вул. Даньшина – виїзд з міста, пд-зх.

напрямок)). Целюлазну активність досліджували за деструкції лляного полотна

аплікаційним методом. Модельний експеримент тривав 35 діб за температури повітря 19–

23оС. Оцінку інтенсивності руйнування целюлози проводили за шкалою Д. Г. Звягінцева.

Для характеристики умов району дослідження описали типові види судинних

рослин місцевої флори, встановили переважання представників родин Asteraceae (напр.:

Solidago canadensis L., Artemisia vulgaris L., Taraxacum officinale Wigg., Achillea

submillefolium Klok. et Krytzka) та Poaceae (напр.: Elymus repens (L.) Gould, Calamagrostis

arundinacea Adans., Echinochloa crus-galli (L.) P.Beauv.). Методом Тюріна у модифікації

Симакова визначали вміст гумусу у ґрунтах дослідних ділянок, який варіював у межах

0,75%–3,47%, більшість зразків ґрунтів є мізерно незначно або низькогумусні. Визначали

кислотність водних витяжок ґрунтів, досліджені ґрунти належать до нейтральних або

слаболужних (рН 6,47–7,99).

Целюлазну активність встановили у всіх досліджених пробах, проте вона суттєво

варіювала, від дуже слабкої до сильної (11,38 – 52,02 % розщеплення лляного полотна). У

ґрунтах поза містом активність у ґрунтах з оброблених ділянок була нижчою, ніж у

закинутих ділянках (в 1,4 рази та 1,8 рази). В урбаноземах спостерігали протилежну

тенденцію – вищу активність в оброблених ґрунтах (в 1,2 – 4,1 рази), що, ймовірно,

можна пояснити удобренням ґрунту чи іншими агротехнічними заходами з боку

власників земельних ділянок і різного ступеня деградацією закинутих ділянок, про що

свідчила менша видова різноманітність флори та, очевидно, вищий вміст сполук ВМ

через близкість до автотрас.


2-6 червня 2025 року, Тернопіль


31


БАКТЕРІАЛЬНІ ЗБУДНИКИ ХВОРОБ НАСІННЯ СОЇ ТА ВІДПОВІДНІ


СИМПТОМИ ЇХ ПРОЯВУ

Житкевич Н.В., Гнатюк Т.Т.


Інститут мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного НАН України, м. Київ, Україна.


e-mail: Nataliazit1@gmail com.


Бактеріальні хвороби сої в Україні в цілому пильно відстежуються, ведеться

спостереження за рухливістю кола їх збудників, вивчаються біологія патогенів та

симптоми ураження. Однак, поза увагою залишилася відповідність симптомів

бактеріального ураження насіння сої та певних патогенів. Тому метою роботи було

дослідження симптомів хвороб насіння сої та співставлення симптомів із збудником

бактеріальної хвороби.

Для досягнення мети проаналізовано близько 160-ти зразків насінин з різних сортів

сої із різних регіонів України. Було отримано 64 штами бактеріальних культур, які

проявляли високу вірулентність при штучному зараженні. Надалі відбір та ідентифікація

бактеріальних фітопатогенів проведено на основі визначення їх головних біологічних

властивостей (культурально-морфологічні та фізіолого-біохімічні властивості). Було

визначено, що при ураженні насіння поширеними патогенами із кола бактеріальних

збудників бактеріозів сої можуть спостерігатися такі симптоми:

Pseudomonas syringae pv. glycinae – чорно-коричнева пляма із розтріскуванням

оболонки або на насінині від шва розходяться коричневі продовгуваті плями, також уся

насінина може набувати коричневого кольору.

Xanthomonas axonopodis pv. glycines - cвітло-коричневі або зеленуваті некротичні

плями кутастої форми; у насінини може бути зморшкувата та трохи розтріскана поверхня

або нерівне розтріскування краю насінини; сама насінина може бути видовженої форми

або повністю деформована.

Curtobacterium flaccumfaciens sp. flaccumfaciens – насінина може бути

деформована, мати тріщини або чорну пляму, яка повільно розповсюджується по всій

поверхні чи декілька малих сірих плям до 1мм у d. Насінина може мати рожевий відтінок.

Pantoea agglomerans - насінина може бути деформована та мати сіро-зелене,

коричневе, червоно-коричневе забарвлення або кутасті плями такого ж кольору. Інколи

на поверхні насінини можна спостерігати невеликий заглиблення від 1мм у d.

Слід зазначити, що при остаточному визначенні ураження насіння на бактеріоз

обов’язковим є виконання «Триади Коха» для патогенних бактерій.

Також визначено, що вищеперераховані збудники зустрічаються незалежно від

сорту сої. Зазвичай сорти відрізняються між собою відсотком ураження, видом

бактеріального патогена та наявністю або відсутністю сумісної грибної та бактеріальної

інфекції. Завдяки достатньої кількості обстежених сортів насіння сої підтверджено, що

найбільш відомі бактеріальні фітопатогени сої зберігаються у насінні. Новий, ще недавно

потенційний збудник іржаво-бурої плямистості сої C. flaccumfaciens pv. flaccumfaciens

впевнено поширюється і адаптується в нових кліматичних умовах України.

Факультативний фітопатоген Pantoea agglomerans все частіше виявляється при зберіганні

насіння.

Зараження та поширення бактеріальних патогенів сої найбільш за все відбувається

через насіння, обеззараження якого є, безперечно, головною складовою обмеження

бактеріозів. В свою чергу ідентифікація хвороб насіння значним чином прискорить

покращення стану врожаю, а також дозволить знешкодити фітопатогена на початковій

стадії розвитку рослини.


2-6 червня 2025 року, Тернопіль


32


ЕКОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ AGROBACTERIUM RADIOBACTER ТА ЙОГО

РОЛЬ У ПІДТРИМАННІ МІКРОБНОГО БАЛАНСУ В РИЗОСФЕРІ РОСЛИН


Жмур О.В., Чабанюк Я.В.


Національний університет біоресурсів і природокористування України, м. Київ, Україна.



Agrobacterium radiobacter (синонім Rhizobium radiobacter) є грамнегативною

аеробною бактерією родини Rhizobiaceae, поширеною в ґрунтових екосистемах та

ризосфері рослин. На відміну від свого патогенного родича, Agrobacterium tumefaciens,

який викликає корончатий гал, A. radiobacter не містить пухлинотворної Ti-плазміди й є

непатогенним сапрофітом, здатним до симбіотичних та конкурентних взаємодій у

ризосфері.

Особливу увагу серед штамів A. radiobacter привертає штам K84, відомий завдяки

продукуванню агроцину 84 – бактериоцину, що вибірково пригнічує розвиток патогенних

агробактерій, блокуючи їхній білковий синтез. Ця особливість зробила штам K84 одним

із перших успішно використаних біоконтролюючих агентів у сільському господарстві.

Ефективність використання штаму K84 підтверджено у різних кліматичних умовах,

зокрема у США, Австралії, Новій Зеландії та Європі.

З польового досліду з вивчення рослинно-мікробних взаємодій рослин малини з

мікроміцетами роду Trichoderma нами виділено штам A. radiobacter, як перспективний

агент для створення біопрепарату. Виділений штам демонстрував значну антагоністичну

активність щодо патогенних мікроорганізмів, що дозволяє розглядати його як

ефективного біоконтролюючого агента для ягідних культур.

Крім прямої антагоністичної дії, A. radiobacter активно взаємодіє з іншими

представниками ґрунтової мікробіоти, формуючи конкурентні та симбіотичні

взаємовідносини. Він здатний змінювати склад мікробних угруповань ризосфери,

зменшуючи чисельність фітопатогенних мікроорганізмів і підтримуючи активність

корисних бактерій родів Pseudomonas, Bacillus та Streptomyces.

Також A. radiobacter демонструє важливу роль у біогеохімічних циклах, зокрема в

кругообігу азоту, фосфору та вуглецю. Він має здатність до біологічної фіксації

атмосферного азоту, мобілізації важкорозчинних фосфатів і деградації органічних

сполук, включаючи ксенобіотики. Ці функції посилюють його значення у підтриманні

родючості ґрунтів та екологічної стійкості агроценозів.

Встановлено, що деякі штами A. radiobacter можуть індукувати системну стійкість

рослин до різноманітних патогенів. Це відкриває додаткові перспективи для

використання цієї бактерії як пробіотика рослин у сталому землеробстві. Водночас

необхідний постійний моніторинг генетичної стабільності біопрепаратів, створених на

основі A. radiobacter, оскільки відомі випадки горизонтального переносу патогенних

плазмід.

Таким чином, A. radiobacter є багатоцільовим агентом у підтриманні здоров’я

ґрунтових екосистем, що відкриває широкі можливості для його застосування у

біологічному контролі, стимулюванні росту рослин та біоремедіації.


ЕФЕКТИВНІСТЬ МІКРОБНИХ ПРЕПАРАТІВ З БІОФУНГІЦИДНОЮ ДІЄЮ У


ПОСІВАХ ПШЕНИЦІ ОЗИМОЇ

Заболотний О.І.1


, Розборська Л.В.1


, Заболотна А.В.2

1Уманський національний університет, м. Умань, Україна.

2Уманський педагогічний університет імені Павла Тичини, Умань, Україна.



Мікробні препарати з фунгіцидним ефектом нині є важливою складовою у

регуляції численності хвороботворних мікроорганізмів у посівах польових культур.

Мікроорганізми, що виступають у якості діючої речовини таких препаратів, здатні

вступати у конкурентні взаємовідносини з аборигенними видами мікроорганізмів та

можуть витупати індукторами стійкості природних систем. Численними дослідженням

доведено, що певні мікроорганізми здатні виступати антагоністами фітопатогенів.

Зокрема, дослідженнями із застосуванням біофунгіцидних препаратів на основі

штамів мікроорганізмів у посівах тритикале озимого виявлено, що за використання

біофунгіциду Бактофіт у нормах 2,0; 2,5 та 3,0 л/га зниження поширеності ураження

листків тритикале озимого плямистостями сягало до 4,8; 4,4 і 3,3%. Застосування цих ще

норм Бактофіту на фоні бактеризації насіння Меланорізом сприяло підсиленню сумісної

дії препаратів, що забезпечило зниження поширеності ураження листків плямистостями

до 3,6; 3,1 та 2,4% відповідно. Дещо менш ефективну дію мало застосування

біофунгіциду на фоні передпосівної обробки насіння Біозлаком. У цих варіантах досліду

відсоток ураження плямистостями складав від 2,9–4,5%.

Виконаними у 2024 році дослідженнями із застосуванням мікробних препаратів з

біофунгіцидною дією Фітоцид 1,0 л/га, Фітохелп 1,0 л/га, Бактофіт 2,0 л/га та Фітодоктор

БТ 1,5 кг/га в умовах дослідного поля кафедри біології Уманського національного

університету встановлено, що застосування мікробних препаратів з фунгіцидним ефектом

позитивно вплинуло на фітосанітарний стан посівів пшениці озимої.

Так, зокрема, у разі обробки посівів культури препаратом Фітоцид поширеність

септоріозу складала 1,5% при 3,5% у контролі; поширеність піренофорозу – 1,3% проти

3,6% у контролі, бурої листкової іржі – 2,0% проти 4,0% у контролі. У цьому ж варіанті

досліду поширеність борошнистої роси склала 2,5% порівняно з 8,1 у контролі. Дещо

ефективнішою у плані контролювання фітопатогенних збудників було внесення

препарату Фітохелп, за застосування якого поширеність септоріозу, піренофорозу і бурої

листкової іржі становило відповідно 1,3; 1,2 та 1,5%, а поширеність борошнистої роси –

2,0%. За обприскування посівів пшениці озимої Бактофітом прослідковувалося подальше

пригнічення поширеності фітопатогенних збудників. Зокрема, септоріозу – до 1,0%,

піренофорозу – до 1,1% а бурої листкової іржі та борошнистої роси – до 1,2%.

Найбільш ефективним серед усіх варіантів досліду щодо пригнічення збудників

листкових хвороб виявилося обприскування посівів препаратом Фітодоктор БТ. Тут

поширеність септоріозу, піренофорозу, бурої листкової іржі та борошнистої роси

знизилася відповідно до 0,8; 0,8; 1,2 та 1,2%. Очевидно, найбільше пригнічення

фітопатогенів саме у варіанті із використанням Фітодоктору БТ зумовлено найвищою

концентрацією у цьому препараті клітин Bacillus subtilis – 5,0×109 КУО/мл препарату,

тоді як у інших препаратів вміст клітин був меншим.

Отже, аналіз одержаних експериментальних даних показав, що застосування у

посівах пшениці озимої біологічних препаратів мікробного походження з фунгіцидним

ефектом сприяє зниженню поширення в посівах листкових хвороб. Найбільш ефективним

у покращенні фітосанітарного стану посівів культури, за рахунок найвищого вмісту

клітин Bacillus subtilis виявилося внесення препарату Фітодоктор БТ, що знизило

поширеність септоріозу, піренофорозу, бурої листкової іржі та борошнистої роси

знизилася відповідно до 0,8; 0,8; 1,2 та 1,2%.


2-6 червня 2025 року, Тернопіль


34


ЧУТЛИВІСТЬ ЗБУДНИКІВ БАКТЕРІАЛЬНИХ ХВОРОБ ГОРІХУ ВОЛОСЬКОГО


ДО РІЗНИХ СПОЛУК МІДІ

Зарудняк М.І., Данкевич Л.А.


Інститут мікробіології і вірусології ім. Д. К. Заболотного НАН України, м. Київ, Україна.



З моменту першого використання бордоської суміші в 1885 році для боротьби зі

збудниками хвороб рослин було розроблено та застосовано велику кількість

антимікробних сполук на основі міді (Cu). Хоча ці сполуки здійснили революцію у

захисті сільськогосподарських культур у ХХ столітті, їх постійне застосування викликає

занепокоєння щодо довготривалості і стійкості такої системи захисту рослин. Основними

перевагами використання цих сполук є: висока токсичність для збудників хвороб рослин,

низька вартість, низька токсичність міді (Cu) для ссавців та їх хімічна стабільність і

тривалість дії. Але за тривалий час використання сформувалися і негативні аспекти

використання мідьвмісних препаратів а саме: значна фітотоксичність, виникнення

резистентних до даних сполук штамів мікроорганізмів зокрема і збудників хвороб

рослин, накопичення міді (Cu) в ґрунті та негативний вплив на ґрунтову біоту,

погіршення показників якості харчових продуктів. Останнім часом побільшало

досліджень які підтверджують не ефективність використання мідьвмісних препаратів для

захисту рослин від збудників хвороб рослин зокрема і бактеріальних. Горіх волоських є

експортною для України культурою. За даними Міністерства сільського господарства

США у 2020-2021 рр. Україна посіла п’яте місце у світі серед країн-експортерів ядра

горіху волоського. Горіх волоський здатні уражувати наступні види фітопагенних

бактерій: X. arboricola pv. juglandis (збудник бактеріального опіку, коричневого

апікального некрозу та вертикального виразкового раку волоського горіху), P. syringae

pv. syringae (плямистість листя), A. tumefaciens (рак коренів), Brenneria rubifaciens

(глибокий рак кори), Brenneria nigrifluens (мілкий рак кори). Шкодочинність окремих

збудників для даної культури може складати 40-60%. Саме тому, дослідження чутливості

збудників бактеріальних хвороб горіху волоського до сполук міді є вкрай актуальним. У

дослідженні використали штами, виділені з уражених дерев горіху волоського, зокрема

Agrobacterium spp. –3 шт; Xanthomonas spp. –16 шт. Pseudomonas spp. – 6 шт та типові і

колекційні штами видів, які можуть уражувати волоський горіх (A. tumefaciens – 13 шт; X.

arboricola pv. juglandis – 3 шт, P. syringae pv. syringae – 1 шт). У дослідженнях ми також

використали комерційні мідь вмісні препарати діючою речовиною яких є: сульфат міді,

гідроокис міді, 770 г/кг, хлорокис міді 861 г/кг, оксид міді, 239.36 г/л + гідрооксид міді,

236.64 г/л, фосфонат міді 250 г/л. Дослідження антагоністичного впливу мідівмісних

препаратів проводили загальноприйнятими методами. Попередньо нами показано що

ключовими збудниками горіху волоського в України є X. arboricola pv. juglandis, P.

syringae pv. syringae, A. tumefaciens. За результатами досліджень 100% протестованих

штамів X. arboricola pv. juglandis виявилися чутливими до хлорокису міді, оксиду міді, +

гідрооксиду міді, 86% ― до гідроокису міді, 71% ― до сульфату міді та 7% ― до

хлорокису міді. Натомість всі штами X. arboricola pv. juglandis є не чутливими до

сульфату міді. Крім того 100% протестованих штамів P. syringae pv. syringae є чутливими

до суміші оксид міді + гідрооксиду міді, фосфонату міді і сульфату міді, але не

чутливими до хлорокису міді та гідроокису міді. В ході досліджень також показано що 63

% штамів A. tumefaciens є чутливими до сульфату міді, 50% ― до гідроокис міді та 38%

― до суміші оксид міді, + гідрооксиду міді. Натомість всі штами A. tumefaciens є не

чутливими до фосфонату міді і гідроокису міді. Отже всі збудники бактеріальних хвороб

горіху волоського є варіабельні за чутливістю до мідьвмісних препаратів, що наштовхує

на думку про пошук більш ефективних сполук для захисту рослин.


2-6 червня 2025 року, Тернопіль


35


АНТАГОНІСТИЧНА АКТИВНІСТЬ ШТАМІВ TRICHODERMA ЩОДО ДЕЯКИХ


ТОКСИГЕННИХ ASPERGILLUS SPP.

Каганюк П.П.1


, Савчук Я.І.2


1ННЦ «Інститут біології та медицини» Київського національного університету імені


Тараса Шевченка, м. Київ, Україна.


2

Інститут мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного НАНУ, м. Київ, Україна.



Мікроміцети роду Trichoderma широко відомі як високоактивні антагоністи цілого

ряду фітопатогенних мікроміцетів, зокрема, представників Fusarium spp., Alternaria spp.,

Colletotrichum spp., Botrytis spp. та ін. Ефективність штамів Trichoderma як антагоністів

зумовлена цілим рядом факторів, і проявляється в механізмах прямого, так і не прямого

антагонізму. З огляду на це, інтерес вчених до пошуку нових ізолятів Trichoderma з

високим рівнем антагоністичної активності щодо фітопатогенів є актуальним. Однак,

крім названих фітопатогенів велику проблему для виробників рослинництва і

тваринництва становлять деякі види Aspergillus spp., які продукують мікотоксини –

A. parasiticus, A. ochraceus, A. flavus та ін. Останній є особливо небезпечним. Штами

цього виду здатні синтезувати більше трьох десятків мікотоксинів які за своєю хімічною

будовою відносять до класу афлатоксинів. Серед яких найбільш небезпечним для

теплокровних є афлатоксин В1, який за своєю токсичністю не поступається

трихотеценовим мікотоксинам, і визначення його вмісту в продуктах рослинництва та їх

переробки є обов’язковим. Зокрема, дуже чутливими до афлатоксинів є молодняк кролів,

індиків, качок, свиней, коней, собак та ін. Нажаль, не рідкісні випадки мікотоксикозів

пов’язаних з вживанням забрудненої афлатоксинами їжі і у людей. Не менш небезпечною

є група охратоксинів основними продуцентами яких є A. ochraceus та A. sulphureus. Ця

група мікотоксинів характеризується сильною нефротоксичною дією, а також вражає

інші органи та тканини. Поряд з цим, штами Aspergillus завдяки своїй здатності до

біосинтезу великої кількості вторинних метаболітів з різноманітною біологічною

активністю здатні безпосередньо впливати на ріст і розвиток рослин. Так, в ряді робіт

Циганенко із співавт. встановлена властивість різних видів Aspergillus синтезувати

сполуки із фітотоксичною активністю. Таким чином, представники Aspergillus можуть

визначати поряд із деякими іншими видами (Fusarium spp., Penicillium spp.) загальну

фітотоксичність ґрунту, що негативно впливатиме на ріст і розвиток рослин, і разом із

цим, синтезувати мікотоксини. З огляду на викладене, актуальним завданням є пошук

ефективних штамів антагоністів щодо токсигенних представників Aspergillus з метою

біоконтролю цієї групи мікроміцетів-шкідників. Нами було досліджено методом дуальної

культури антагоністичну активність 20 штамів Trichoderma щодо токсигенних видів

Aspergillus: A. flavus, A. parasiticus, A. ochraceus, A.niger, A. sulphureus, A.versicolor та

A.ustus. Результати експерименту показали, що досліджувані штами Trichoderma

володіють високим рівнем антагоністичної активності щодо аспергілів. Так, найбільш

активними були чотири штами – 2768, No2, 3108 та 2925 з середнім значенням затримки

росту тест-культур більше 70%. Дещо менш активними виявилась група з семи штамів

3113, 1662, 6067, 2924, No1, 3057 та 344, які пригнічували ріст досліджуваних штамів

Aspergillus в межах 63-68%. Всі інші штами Trichoderma за антагоністичною активністю

знаходились в межах значень затримки росту тест-култур 49-59%.

Таким чином, проведені нами дослідження засвідчили високий антагоністичний

потенціал штамів Trichoderma щодо представників токсигенних видів Aspergillus. З

огляду на це, в подальшому планується дослідити антифунгальну активність

низькомолекулярних метаболітів з найбільш активних штамів Trichoderma для

встановлення можливості їх використання, поряд із препаратами із живих культур, для

біоконтролю вказаних шкідників.


2-6 червня 2025 року, Тернопіль


36


ФОРМУВАННЯ РИЗОБІАЛЬНОГО АПАРАТУ ЧИНИ ПОСІВНОЇ ЗА ДІЇ


БІОЛОГІЧНИХ ПРЕПАРАТІВ

Карпенко В. П., Притуляк Р. М.


Уманський національний університет, м. Умань, Україна.


e-mail:radak7484402@ukr.nеt


Зернобобові культури, серед яких упродовж останніх років набирає популярності

чина посівна, є не лише цінним джерелом амінокислот і рослинного білка, а й важливим

складником функціонування ризобіального симбіозу, завдяки якому зв’язуються значні

кількості атмосферного азоту та покращуються фізико-хімічні показники ґрунту.

Дослідження виконували в польових умовах кафедри біології Уманського

національного університету. Дію біологічних препаратів Біонеостим (N, P2O5, К2О, Mg,

Mn, CaO, S, B, Mo, Fe, Cu, Zn, водорозчинні гумінові речовини – 0,25–20 г/л,

Pseudomonassp. D-1, Paenibacilluspolymyxa 5, Trichodermasp. D-1 – 1,0×105–1,0×106

КУО/см3

) і Вермистим Д (амінові, гумінові, специфічні білкові і фульвокислоти, вітаміни,

фітогормони, бактерії: Lactobacillusplantarum (>100 тис), Lactobacilluscasei (>10 тис),

Rhodopseudomonaspalustris (>10тис), Saccharomycescerevisiae (>10 тис)) вивчали на чині

посівній сорту Іволга за обробки насіння перед сівбою та рослин під час вегетації

Формування ризобіальногоапарату оцінювали за методикою, викладеною В. В.

Волкогоном (2010).

Одержані експериментальні дані за передпосівної обробки насіння Біонеостимом

засвідчили зростання кількості бульбочок на коренях чини посівної у порівнянні з

контролем у фазі бутонізації на 4 шт./рослину, їх маси – 2,3 мг/рослину.

Найвищі кількісно-вагові показники ризобіального апарату чини посівної

формувались у варіанті досліду із застосуванням Вермистиму Д 8,0 л/га, внесеного на

фоні передпосівної обробки насіння сумішшю Біонеостиму і Вермистиму Д. Таке

поєднання препаратів забезпечило збільшення числа бульбочок у фазі бутонізації чини на

17 шт./рослину, їх маси – 27,5 мг/рослину відносно контролю.

Формування ризобіального апарату чини посівної залежало не лише від

застосовуваних препаратів, а й від фази розвитку культури:у фазу цвітіння – утворення

бобівкількість і маса бульбочок на кореневій системі чини зростала в порівнянні до фази

бутонізації у середньому на 21–59%. Водночасу варіанті із застосуванням Біонеостиму

для обробки насіння з наступним післясходовим внесенням Вермистиму Д кількість і

маса бульбочок зростали у порівнянні з контролем на 23 шт./рослину та 186,0

мг/рослину, у варіанті з використанням цих же препаратів для обробки насіння з

наступним обприскуванням посівів Вермистимом Д – 25 шт./рослинуі 222,2 мг/рослину

відповідно.

Таким чином, з наведеного експериментального матеріалу можна зробити

висновок, що формування ризобіального апарату чини посівної залежить від

комбінування досліджуваних препаратів:передпосівна обробка насіння сумішшю

Біонеостиму і Вермистиму Д з наступним внесенням Вермистиму Д по сходах

забезпечувала зростання кількості бульбочок кореневої системи залежно від фази

розвитку культури в середньому на 17–25 шт./рослину та 27,5–222,2 мг/рослину.


АКТИНОМІЦЕТИ ГНІЗД РИЙНИХ ОС РОДУ SCELIPHRON KLUG, 1801

Качор А.1, 2


, Затушевський А.2


, Питель-Гута С.3


, Самборський М.1


, Братійчук Д.4

,


Заячківська А.4


, Палущак А.4


, Лужецький А.4


, Ребець Ю.1

1ГС «Німецько-Український Центр передових досліджень природних сполук»,


м. Львів, Україна.


2ТОВ «Експлоджен», м. Львів, Україна.


3Львівський національний університет імені Івана Франка, м. Львів, Україна.


4Університет Саарланду, м. Саарбрюкен, Німеччина.



Вищі організми, зокрема комахи, формують стабільні екологічні взаємодії із

бактеріями, які часто включають використання вторинних метаболітів мікроорганізмів

для захисту. Так, вивчення мікробіому мурах-листорізів призвело до виявлення ряду

нових біологічно активних метаболітів в першу чергу протигрибкової дії. Саме тому

вивчення мікробіому комах із складною соціальною поведінкою чи складним життєвим

циклом відкриває нові можливості для спрямованого пошуку нових природних

метаболітів із певними властивостями.

Рийні оси роду Sceliphron будують свої гнізда з глини та піску, заповнюючи їх

паралізованими павуками, які в подальшому використовуються личинками як джерело

живлення. Умови в середині такого гнізда сприяють розвитку пліснявих грибів, однак

грибкове забруднення гнізд є рідкісним явищем. Таким чином ми припустили, що

мікроорганізми, асоційовані із матеріалом гнізд, можуть мати захисну функцію. З метою

дослідити таку можливість ми проаналізували склад мікробних угруповань гнізд

Sceliphron curvatum та Sceliphron destillatorium, зібраних у західних областях України.

Метагеномне секвенування ампліконів ділянок 16S та ITS виявило значне переважання

представників роду Alternaria у гніздах S. destillatorium (91% усіх ідентифікованих

грибів) та Aspergillus (65%) у гніздах S. curvatum. У той же час в обох випадках

актинобактерії становили 7,5% та 27,5% всього прокаріотричного мікробіому

досліджуваних гнізд.

Актиноміцети є продуцентами широкого спектру біологічно активних сполук,

зокрема антибіотиків. Зважаючи на це, ми провели виділення актиноміцетів із гнізд

рийних ос S. curvatum та S. destillatorium, що дозволило отримати 65 штамів із шести

досліджених гнізд. Ізоляти були ідентифіковані як представники родів Streptomyces,

Micromonospora, Nocardiopsis, Actinomadura, Micrococcus та Blastococcus. З 65 ізолятів 45

штамів (69,2%) виявляли антимікробну активність проти тест-культур. Значна частина

виділених актиноміцетів інгібували ріст грибів (Alternaria alternata (41,5%), Botrytis

cinerea (49,2%), Debaryomyces hansenii (36,9%)) та Грам-позитивних бактерій (Kocuria

rhizophila (47,6%)), тоді як лише окремі ізоляти були активними проти Грам-негативних

бактерій (Erwinia persicina (1,5%), Pseudomonas putida (1,5%)). Для аналізу вторинних


метаболітів було застосовано високоефективну рідинну хроматографію, поєднану з мас-

спектрометрією (ВЕРХ-МС), у комбінації з прогнозуванням біосинтетичних генних


кластерів у відповідних геномах на основі аналізу antiSMASH. У результаті виявлено, що

значна частина ізолятів актиноміцетів синтезує ряд відомих протигрибкових природних

сполук, зокрема кандицидини, антиміцини та альтераміди, що підтверджує нашу гіпотезу

про захисну функцію актиноміцетів у мікробіомі гнізд під час розвитку личинок рийних

ос.


2-6 червня 2025 року, Тернопіль


38


СИМБІОТИЧНА АКТИВНІСТЬ СОЧЕВИЦІ ХАРЧОВОЇ (LENS CULINARIS

MEDIK.) ЗА ВПЛИВУ МІКРОБНИХ ПРЕПАРАТІВ ТА ФУНГІЦИДІВ

Козак В. О., Пида С. В., Мацюк О. Б., Москалюк Н. В., Герц Н. В.


Тернопільський національний педагогічний університет імені В. Гнатюка, м. Тернопіль,


Україна. е-mail: shelest.1995@ukr.net, spyda@ukr.net


Сочевиця харчова (Lens culinaris Medik., 1787) є однією із найбільш важливих

продовольчих рослин родини Бобові (Fabaceae), яка засвоює 23,0-86,8 кг/га

атмосферного азоту та залишає у ґрунті 90 –120 кг/га біологічного N2. У зв’язку із цим,

передпосівна обробка насіння препаратами на основі активних селекціонованих штамів

специфічних ризобій є актуальним агроприйомом у технології вирощування культури.

Метою роботи було дослідити параметри формування та функціонування

симбіотичних систем сочевиці харчової сорту Red за впливу монообробки насіння

Ризобофітом, Rhizobium leguminosarum biovar viceae (R. leg) штамів C4-30, 724, Ф 11-2, Ф

16-1 та на фоні застосування фунгіцидів Лайвіт і Максим в ґрунтово-кліматичних умовах

Західного Лісостепу України (Тернопільська обл.).

У результаті формування симбіотичних відносин між бобовими культурами та

бульбочковими бактеріями утворюються високоспеціалізовані кореневі бульбочки. Їх

кількість на коренях є важливим критерієм ефективності взаємодії рослини і бактерій.

Встановлено, що у фазі формування бобів показник кількості бульбочок на коренях

сочевиці харчової коливався у межах 5,212,5 шт./рослину. Найбільше бульбочок

виявлено за інокуляції насіння Ризобофітом (12,5±1,3 шт./рослину), що на 54 % вище,

порівнюючи із контролем (8,1±0,9 шт./рослину). У ґрунті дослідних ділянок наявні

місцеві популяції бульбочкових бактерій, які спонтанно інокулювали корені рослин

контрольного варіанту (насіння зволожене водою, 1,5 % від маси). За моновпливу

фунгіциду Лайвіт кількість бульбочок на коренях сочевиці достовірно зростала на 40 %

(11,3±0,4 шт./рослину), за моновикористання фунгіциду Максим – знижувалася на 10 %

порівнюючи з контролем. При сумісному застосуванні мікробних препаратів та

фунгіциду Лайвіт виявлено тенденцію до зниження кількості бульбочок на коренях

рослин. Обробка насіння Ризобофітом, R. leg Ф 11-2, R. leg Ф 16-1 на фоні фунгіциду

Максим сприяла збільшенню їх чисельності на 19-37 %.

Важливим показником біологічної фіксації азоту симбіотичними системами

сочевиці харчової є азотфіксувальна активність бульбочок, значення якої коливалось у

межах 0,013±0,0010,154±0,017 нМоль С2Н4/росл.год. Найактивніше фіксували азот

симбіотичні системи, утворені місцевими популяціями бульбочкових бактерій, за

монообробки насіння фунгіцидом Лайвіт, що у 2,5 рази більше, порівнюючи із контролем

(0,058±0,008 нМоль С2Н4/росл.год). Сумісне застосування Лайвіту з R. leg C4-30 та R.

leg 724 підвищувало загальну азотфіксувальну активність на 44, 0 та 17,0 %, з

Ризобофітом, R. leg Ф 11-2 та R. leg Ф 16-1 – знижувало на 20,0, 61,0 та 14,4 %

відповідно. Інокуляція насіння Ризобофітом та R. leg C4-30 статистично вірогідно

підвищувала на 110 % та 150 % нітрогеназну активність, порівнюючи з контролем, що

можна пояснити більшою кількістю бульбочок на коренях рослин. У варіанті із

монозастосуванням фунгіциду Максим досліджуваний показник достовірно зростав у 1,5

рази, за комплексного застосування цього фунгіциду з мікробними препаратами

спостерігалося зниження нітрогеназної активності бульбочок на 43-77 %.

Отже, моноінокуляція Ризобофітом і штамами R. leg та їх поєднане застосування із

фунгіцидами Лайвіт і Максим по-різному впливають на формування бульбочок на

коренях сочевиці харчової сорту Red та їх нітрогеназну активність за вирощування

рослин на фоні спонтанної інокуляції в умовах Тернопільської області. Обробка насіння

перед сівбою фунгіцидами Лайвіт і Максим статистично вірогідно підвищувала

азотфіксувальну активність бульбочок, утворених місцевими популяціями R. leg.


2-6 червня 2025 року, Тернопіль


39


ВПЛИВ TRICHODERMA VIRIDE НА МІКРОМІЦЕТИ КОРЕНЕВОЇ ЗОНИ СОЇ ТА


НА ПРОДУКТИВНІСТЬ КУЛЬТУРИ

Копилов Є.П., Шаховніна О.О., Надкернична О.В.


Інститут сільськогосподарської мікробіології та агропромислового виробництва НААН,


м. Чернігів, Україна. e-mail: evgenk2013@gmail.com


Характер взаємодії T. viride 2227 як з мікроміцетами кореневої зони сої вивчали у

дрібно-ділянкових польових дослідах протягом 2023-2024 рр. Як свідчать одержані дані,

мікоценоз дерново-підзолистого ґрунту ризосфери сої формували мікроміцети, які

належали до родів Acremonium, Alternaria, Aspergillus, Cladosporium, Fusarium,

Gliocladium, Mortierella, Mucor, Penicillium, Rhizopus, Trichoderma, Verticillium та родини

Dematiaceae, серед яких найбільш чисельними були мікроміцети роду Fusarium (82,50

тис. КУО) та Penicillium (22,83 тис. КУО). Загальна кількість грибів у контрольному

варіанті складала 136,40 тис. КУО в 1 г ґрунту.

Щодо родового складу грибів кореневої сої, необхідно зазначити, що грибний

ценоз на відмитих коренях був значно збіднений у порівнянні з ризосферним грунтом.

Так на коренях були відсутні гриби родів Aspergillus, Cladosporium, Mortierella, Mucor,

Rhizopus, Verticillium.

Фітопатогенний комплекс кореневої зони сої був представлений грибами родів

Fusarium (видами F. oxysporum, F. oxysporum var orthoceras, F. verticilloides, F. solani, F.

gibbosum) та Alternaria (видами А. alternata, A. consortiale). Гриб T. viride 2227, внесений

у грунт з насінням сої, приживався як у ризосферному грунті, так і в ризоплані культурі,

де його чисельність складала відповідно 11,55 та 7,15 тис. КУО, що у 4,66 - 5,18 разів

більше, ніж у контрольному варіанті. Передпосівна обробка насіння сої T. viride майже не

позначилося на загальній кількості мікроміцетів, також залишилась без змін чисельність

мікроміцетів роду Penicillium у ризосферному грунті, а на відмитих коренях вона навіть

збільшилась з 0,55 до1,65 КУО. Проте внесена триходерма суттєво вплинула на

фітопатогенний комплекс кореневої зони рослин. Так у ризосферному грунті чисельність

фузаріїв зменшилася з 82,50 до 30,25 тис. КУО або у 2,7 разів, на відмитих коренях – з

8,53 до 3,30 або у і 2,6 рази. Чисельність грибів роду Alternaria в ризосферному грунті

зменшилася з 1,64 до 0,55 тис. КУО або у 2,98 разів. Це може свідчити про

антагоністичну активність триходерми щодо мікроміцетів родів Fusarium і Alternaria –

збудників кореневих гнилей і альтернаріозу сої.

Вивчення антагоністичної дії T. viride 2227 на фітопатогенні гриби Fusarium

oxysporum, F. oxysporum var. orthoceras, F. moniliforme, F. solani Alternaria alternata, A.

consortiale, Alternaria sp., методом зустрічних культур показало високу антагоністичну

активність триходерми.

Отже гриб T. viride 2227, внесений у грунт з насінням сої, приживався як у

ризосферному грунті, так і в ризоплані культурі, де його чисельність складала відповідно

11,55 та 7,15 тис. КУО , що у 4,66 - 5,18 разів більше, ніж у контрольному варіанті. Крім

того гриб виявляв антагоністичну активність щодо мікроміцетів родів Fusarium і

Alternaria, що може свідчити про антагоністичну активність триходерми щодо

мікроміцетів – збудників кореневих гнилей і альтернаріозу сої. Одержані результати

підтверджують численні дані про представників роду Trichoderma як агентів біоконтролю

фітопатогенів багатьох сільськогосподарських культур, у тому числі і сої.

Гриб T. viride 2227, внесений у грунт з насінням сої, позитивно впливав на

урожайність культури. Так, за результатами польових дослідів, урожайність сої за

використання триходерми у 2023 році склала 3, 17 т/га, проти 2,82 т/га у контрольному

варіанті. У 2024 році відповідно 3,21 і 2,82 т/га.

Отже, новий штам T. viride 2227 може бути запропонований як біоагент мікробного

препарату для захисту рослин сої від кореневих хвороб, таких як фузаріоз та альтернаріоз

і підвищення продуктивності культури.


2-6 червня 2025 року, Тернопіль


40


ТЕМПЕРАТУРНІ УМОВИ ЯК ФАКТОР МІКРОБІОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ

ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ В УМОВАХ НЕСТАБІЛЬНОГО


ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ

Крупєй К. С.1


, Рильський О. Ф. 2


1

Запорізький державний медико-фармацевтичний університет, м. Запоріжжя, Україна.


2

Запорізький національний університет, м. Запоріжжя, Україна.

e-mail: krupeyznu@gmail.com, rylsky@ukr.net


Нестабільне електропостачання в Україні призводить до порушення

температурного режиму зберігання харчових продуктів, що сприяє розмноженню

мікроорганізмів і підвищує ризик харчових отруєнь. Вивчення змін мікробіоти продуктів

за різних температур дозволяє оцінити безпеку споживання продуктів під час відключень

електроенергії.

Для дослідження обрали 3 види свіжого м’яса (куряче філе, свинина, яловичина),

молоко (свіже та пастеризоване) та твердий сир 2-х торгових марок. Продукти зберігали

за різних температурних режимів: в холодильнику (температура на верхній полиці

становив +5,5 °C, на нижній – +4 °C), у морозильній камері (-16 °C) та за кімнатної

температури (+20 °C) протягом 3-х діб. Для аналізу мікробіоти свіжого м’яса готували

гомогенат у фізіологічному розчині, розводили 1:10, після чого проводили посів

контролю (до зберігання) та дослідних зразків глибинним методом на МПА (для

визначення ЗМЧ), на Вільсона-Блера (для виділення облігатних анаеробів та їх

ідентифікації за допомогою тест-системи API 20 A), поверхневим методом – на Ендо (для

виявлення бактерій групи кишкової палички – БГКП). Ентеробактерії визначали за 4

біохімічними тестами IMViC. Молоко (розведене 1:10) засівали поверхневим методом, а

сир – методом відбитків (на МПА). Після 24-х годин інкубації при 37 °C підраховували

кількість колонієутворювальних одиниць (КУО). Анаеробних мікроорганізмів

культивували в анаеростаті (Schuett-biotec). Всі дослідження проводили у трикратній

повторності, з перерахунком КУО на 1 г для м’яса, 1 мл для молока та 1 см2 для сиру

[ДСТУ 8381:2015; Наказ МОЗ України No 548; Коваленко Н. І. та ін., 2021].

У контрольних зразках курячого філе кількість бактерій була найбільшою

(2610±125,28 КУО/г), в яловичині – вдвічі менше, а у свинині – в 4,5 рази менше

(1260±37,80 і 585±11,11 КУО/г, відповідно). При зберіганні в холодильнику бактеріальне

обсіменіння збільшилось у 15 разів для курячого філе та яловичини, в 38 разів – для

свинини. У морозильній камері КУО було вдвічі менше для курячого філе і свинини, але

на 20 % вище для яловичини. За кімнатної t через 3 доби в м’ясі почалися гнильні

процеси, з домінуванням кокової мікробіоти. У свинині після 3-х діб зберігання в

холодильнику виявлено 2 КУО/г Clostridium perfringens (збудник харчових отруєнь

людини), а при зберіганні за кімнатної t патогенів було у 8,5 раза більше (17 КУО/г).

Також у свинині на 3-тю добу зберігання за кімнатної t виявили 18 КУО/г БГКП, тоді як у

курячому філе – 6 КУО/г. В інших зразках м’яса Cl. perfringens та БГКП не виявлені. У

свіжому молоці кількість бактерій була в 31 раз більша, ніж у пастеризованому. За

кімнатної t молоко швидше скисало (домінували лактобактерії і стрептококи). У

холодильнику кількість бактерій у свіжому молоці збільшилась у 1,5 рази на верхній

полиці та в 2,2 рази – на нижній. У пастеризованому молоці бактерій було в 9,2 та 3,3

рази більше на верхній та нижній полиці, відповідно. У зразках, розташованих ближче до

морозильної камери, домінували палички та коки, тоді як на нижній полиці переважали

дріжджі. У сирах при зберіганні в холодильнику мікробіота майже не змінювалась, а за

кімнатної t кількість бактерій зросла в 4,6 рази для сиру No 1 і в 2,3 рази для сиру No 2.

За результатами дослідження розроблені рекомендації щодо безпечного зберігання

харчових продуктів. Перспективами подальших досліджень є вивчення впливу різних


температурних режимів на мікробіоту інших продуктів, у тому числі на вміст санітарно-

показових мікроорганізмів.


2-6 червня 2025 року, Тернопіль


41


ХАРАКТЕРИСТИКА БУЛЬБОЧКОВИХ БАКТЕРІЙ, ЗДАТНИХ ВСТУПАТИ

У СИМБІОТИЧНІ ВЗАЄМОВІДНОСИНИ З АРАХІСОМ

Крутило Д.В.,Кулик В.Г., Ушакова М.А.


Інститут сільськогосподарської мікробіології та агропромислового виробництва


НААН, м. Чернігів, Україна.


Арахіс звичайний (Arachis hypogaea L.) є однією з господарсько цінних бобових

культур. Його батьківщиною вважається Південна Америка, а основні посіви зосереджені

в країнах Азії та Африканського континенту. У Європі ця культура малопоширена. В

Україні арахіс успішно культивують у південних регіонах – у Миколаївській, Одеській,

Херсонській, Запорізькій та Дніпропетровській областях. Посівні площі арахісу в країні

незначні, проте останнім часом його інтенсивно починають впроваджувати у

виробництво на зрошуваних землях. Особливістю арахісу є те, що він може вступати у

симбіотичні взаємовідносини як із повільно-, так із швидкорослими бульбочковими

бактеріями. Нині відомо понад 30 видів Bradyrhizobium, які підтверджені як

мікросимбіонти арахісу (B. lupini, B. japonicum, B. lablabi, B. vignae, B. subterraneum та

ін.). У різних країнах серед швидкорослих ризобій у бульбочках арахісу ідентифіковані

такі види як Rhizobium tropici, R. (Pararhizobium) giardinii, Neorhizobium galegae та N.

huautlense. Однак домінуючими у бульбочкових популяціях ризобій арахісу, як правило,

є штами із повільним ростом. Відмічено, що у деяких регіонах Китаю швидкорослі

бульбочкові бактерії взагалі не інфікують арахіс. У літературі відсутні відомості щодо

ґрунтових популяцій ризобій арахісу в агроценозах України. Враховуючи незначну

поширеність культури, залишаються невизначеними види місцевих бульбочкових

бактерій, які можуть нодулювати арахіс. Метою нашої роботи було дослідити наявність у

ґрунтах України бульбочкових бактерій, здатних нодулювати арахіс, виділити нові штами

ризобій, вивчити їх морфолого-культуральні і серологічні властивості та здатність

формувати симбіоз із різними бобовими культурами.

Ідентифікацію ризобій у бульбочках проводили за допомогою серологічного

методу із використанням набору специфічних антисироваток, отриманих до штамів

мікросимбіонтів сої (B. japonicum 46, М8, КВ11, 634б, OR, HR, NR), люпину (B. lupini

367а, 30л), вигни (Bradyrhizobium sp. В1) та квасолі (Rhizobium phaseoli 700, ФБ1, ФД3).

При вирощуванні рослин арахісу на дерново-підзолистому грунті та чорноземі вилугуваному у

бульбочкових популяціях ризобій виявлені представники двох видів – B. lupini і B. japonicum.

Домінуючими мікросимбіонтами арахісу були бульбочкові бактерії люпину серогрупи

367а (54,2 і 45,8% відповідно до ґрунту). Меншу кількість бульбочок формували

інтенсивнорослі ризобії сої серогрупи КВ11 (16,7 і 12,5%). Частка бульбочкових бактерій,

не віднесених до досліджуваних серогруп, становила 21,9 та 41,7%. На нашу думку,

неідентифіковані мікросимбіонти арахісуможуть бути представниками нових серогруп B. lupiniі

B. japonicum або можуть належати до інших видів ризобій. Із бульбочок арахісу виділено 15

нових штамів бульбочкових бактерій, які за морфолого-культуральними та

серологічними ознаками ідентифіковані як B. lupini серогрупи 367а (7 од.), B. japonicum

серогрупи КВ11 (4 од.) та Bradyrhizobium sp. (4 од.). Нові штами B. lupini з бульбочок

арахісу здатні інфікувати люпин білий та жовтий, проте не нодулюють сою. Штами,

ідентифіковані як B. japonicum, утворюють бульбочки на коренях сої, але не заражають

люпин. Отримано серологічно неідентифікований штам Bradyrhizobium sp. AR3, який

спроможний формувати активний симбіоз як з люпином, так із соєю (фенотипи

Nod+Fix+

). Отже, в агроценозах України наявні угруповання бульбочкових бактерій, здатних

нодулювати арахіс. Отримано 15 нових штамів ризобій арахісу, які ідентифіковані як B.

lupini, B. japonicum та Bradyrhizobium sp.


2-6 червня 2025 року, Тернопіль


42


ВІД ГЕНУ ДО СПОЛУКИ – ГЕНОМНІ ПІДХОДИ ДЛЯ ПОШУКУ НОВИХ


АНТИБІОТИКІВ


Куриленко О.1,2, Качор А.1,2, Мельник С.1,2, Денека М.1,2, Затушевський А.2


, Штабська


Ю.2

, Самборський М.1,2, Осташ Б.3


, Лужецький А.4


, Ребець Ю.1,2


1 ГС «Німецько-Український Центр передових досліджень природних сполук»,м. Львів,


Україна.


2 ТОВ «Експлоджен», м. Львів, Україна.


3 Львівський національний університет імені Івана Франка, м. Львів, Україна.


4 Університет Саарланду, м. Саарбрюкен, Німеччина.



Одним із ключових факторів поточної ситуації в сфері пошуку та розробки

антибіотиків є відсутність нових біологічно-активних хімічних сполук, які би слугували

основою для подальшого розвитку у медичні препарати. За останні десятиліття було

відкрито лише декілька нових класів сполук, в основному природних метаболітів

бактерійного походження, які потенційно можуть бути розвинені у антибіотики для

медичного застосування. Однак, аналіз геномів мікроорганізмів, в першу чергу

актинобактерій, показав наявність значного різноманіття кластерів генів біосинтезу (БКГ)

вторинних метаболітів, більшість із яких є критичними. Такі мовчазні кластери, в разі їх

активації, можуть слугувати джерелом нових біологічно активних сполук.

Німецько-Український Центр передових досліджень природних сполук займається

розробкою підходів та методів ідентифікації, клонування та активації кластерів генів

біосинтезу вторинних метаболітів мікроорганізмів. Нами створено колекцію штамів

актиноміцетів із різних джерел. На даний момент колекція налічує близько 1500 ізолятів,

з яких близько 700 охарактеризовано щодо філогенетичної приналежності та біологічної

активності. Однак, ці штами в першу чергу розглядаються як джерело генів біосинтезу

активних метаболітів, ніж власне їх продуценти. Для клонування кластерів генів

біосинтезу нами використовуються два підходи: масове клонування усіх БКГ за рахунок

конструювання космідних геномних бібліотек; та спрямоване клонування методом

рекомбінації спряженої із трансформацією (TAR – transformation-associated

recombination). В результаті використання цих підходів нами було клоновано ряд БКГ та

за рахунок їх гетерологічної експресії одержано декілька природних сполук із різними

біологічними активностями, серед яких противірусна сполука лімокроцин, 2 потенційно

нові аміноглікозидні антибіотики та фунгіцид.


2-6 червня 2025 року, Тернопіль


43


ФІЗІОЛОГІЧНІ РЕАКЦІЇ ОЗИМОЇ ПШЕНИЦІ НА ПОЗАКОРЕНЕВЕ ВНЕСЕННЯ

METHYLOBACTERIUM SP. ЗА ПОВНОЇ ТА ЗНИЖЕНОЇ ДОЗИ АЗОТУ


Левішко А.С., Маменко П.М., Колодяжний О.Ю.


Інститут агроекології і природокористування НААН, м. Київ, Україна.



Розробка екологічно безпечних методів підвищення продуктивності рослин за

одночасного зменшення залежності від хімічних добрив у зерновому виробництві є

актуальним напрямом сучасного сільського господарства. Одним із перспективних

підходів є позакореневе застосування мікробних препаратів поряд із традиційною

обробкою насіння. Такі препарати вирізняються простотою використання та високою

екологічною безпечністю.

Бактерії роду Methylobacterium sp. мають значний потенціал як мікробні агенти,

здатні стимулювати ріст і розвиток рослин. У зв’язку з цим було проведено дослідження

їх впливу на фізіолого-біохімічні та агрономічні показники озимої пшениці сорту

Богдана. Експеримент здійснювали на тлі повної (180 кг/га) та зниженої (130 кг/га) дози

азоту, із застосуванням і без застосування фоліарної обробки біоагентом у фазі кущіння.

Результати дослідження свідчать, що обробка мікроорганізмом не впливала суттєво

на ріст надземної маси, однак сприяла збільшенню площі кореневої системи в орному

шарі. Позакореневе внесення препарату подовжувало період вегетації, зберігаючи

фотосинтетичну активність листків, імовірно завдяки покращенню продихової

провідності. Це подовжувало період фотосинтезу та сприяло кращому формуванню

урожаю, особливо за умов зменшеного внесення азоту.

Окрему увагу було приділено впливу обробки Methylobacterium sp. на

фотосинтетичні пігменти (хлорофіл a, хлорофіл b, каротиноїди). Хоча загальний вміст

пігментів не збільшувався, за умов зменшеної дози азоту їх концентрація залишалася на

високому рівні. Це свідчить про здатність бактерії активізувати метаболізм азоту в

рослинах, забезпечуючи фотосинтетичну стабільність навіть за дефіциту елементу.

Таким чином, застосування Methylobacterium sp. може бути ефективним методом

зниження залежності від хімічних добрив, забезпечуючи сталий ріст рослин в умовах

нестачі ресурсів.

Перспективність використаного штаму підтверджена результатами експерименту.

Однак для глибшого розуміння механізмів дії та оптимізації агротехнологічних рішень

потрібні подальші дослідження. Особливу увагу слід приділити здатності бактерії

покращувати азотне живлення культур у стресових умовах, що відкриває можливості для

її широкого впровадження у системи екологічно орієнтованого землеробства.


2-6 червня 2025 року, Тернопіль


44


ЧИСЕЛЬНІСТЬ АСОЦІАТИВНИХ АЗОТФІКСУВАЛЬНИХ БАКТЕРІЙ РОДІВ

AZOTOBACTER ТА CLOSTRIDIUM ЗА ДІЇ ГЕРБІЦИДУ ТВІСТ ТА РРР БІОЛАН В


ПОСІВАХ ПШЕНИЦІ ОЗИМОЇ

Леонтюк І.Б.


Уманський національний університет, м. Умань, Україна.



Велику роль у грунтових мікроорганізмах відіграють вільноживучі азотфіксатори,

які зосереджені переважно в ризосфері. Встановлено, що позитивна дія бактерій роду

Azotobacter на рослини визначається двома факторами: поглинанням молекулярного

азоту та різноманітних біологічно активних речовин (фітогормонів, антибіотиків,

вітамінів групи В, органічних кислот, амінокислот). Азотфіксуючі бактерії роду

Clostridium також поглинають молекулярний азот і перетворюють його у форми, доступні

іншим мікроорганізмам і рослинам.

Зі збільшенням норми внесення гербіциду Твіст кількість асоціативних бактерій

роду Azotobacter у ризосфері пшениці озимої зменшувалась в порівнянні з контрольним

варіантом Так, за обробки посівів пшениці озимої гербіцидом Твіст у нормах 40, 50 і 60

г/га на десяту добу після внесення гербіциду відмічалося зниження чисельності бактерій

роду Azotobacter на 31, 33 і 40% відповідно до норм препарату в порівнянні з контролем.

За сумісного внесення у посівах пшениці озимої гербіциду Твіст із регулятором

росту рослин Біолан кількість оброслих колоніями грудочок ґрунту відносно варіантів із

самостійним внесенням гербіциду зростала, однак все ж таки була нижчою за показник у

контролі на 22, 24 і 29% відповідно до норм гербіциду Твіст. Застосування у посівах

пшениці озимої РРР Біолан у нормі 20 мл/га стимулювало ріст азотфіксувальних бактерій

роду Azotobacter та забезпечувало збільшення їх росту на 7% відносно контролю.

Ріст азотобактера у ризосфері пшениці озимої на 20-й день обліку у варіанті

досліду із внесенням РРР Біолан відновлювався і становив 100%. За внесення Твісту в

нормах 40‒60 г/га кількість оброслих колоніями грудочок знижувалась на 1‒4 шт.

Сумісне внесення тих же норм гербіциду з РРР Біолан 20 мл/га виявляло оптимальний

вплив на розвиток бактерій роду Azotobacter, де зниження кількості оброслих колоніями

грудочок ґрунту відносно контролю складало 1‒3 шт. Отримані дані дають можливість

нам стверджувати, що за внесення в посівах пшениці озимої регуляторів росту в баковій

суміші з гербіцидом негативна дія гербіциду послаблюється. Особливо найбільш

позитивний вплив на ріст азотфіксувальних бактерій роду Azotobaсter виявляє

композиція препаратів 40 г/га Твісту сумісно з РРР Біолан 20 мл/га що, очевидно, є

наслідком зниження негативної дії ксенобіотика на рослини і ґрунт за активізації

фізіолого-біохімічних процесів рослин під впливом рістрегулятора. На 10-ту добу після

використання в посівах пшениці озимої гербіциду Твіст у нормах 40, 50 і 60 г/га кількість

бактерії роду Clostridium зменшувалась, проте вона перевищувала контроль на 72, 44 і

26% відповідно, тоді як на 20-ту добу їх чисельність зростала на 3,7; 2,0 та 1,0 КУО/г

ґрунту. За сумісного використання тих же норм гербіциду Твіст із регулятором росту

рослин Біолан чисельність бактерій роду Clostridium перевищила контроль на 6,0; 5,0 і

4,0 тис. КУО/г ґрунту ‒ на 10 добу, та 4,0; 2,7 і 0,33 тис. КУО/г ґрунту – 20-ту добу

відповідно до внесених препаратів.

Таким чином, доведено, що розвиток асоціативних азотфіксаторів у посівах озимої

пшениці залежить від принципів і способів застосування досліджуваних препаратів.

Азотфіксувальні бактерії роду Azotobacter виявляють чутливість до дії гербіциду в ранній

період після застосування гербіциду, водночас бактерії роду Clostridium більш стійкі до

дії цього хімічного агента. Найвищі рівні активності ризосферних азотфіксаторів родів

Azotobacter і Clostridium спостерігаються при одночасному застосуванні Твісту в нормі 40

г/га з Біоланом 20 мл/га.





Коментарі

Оцінка: 0 з 5 зірок.
Ще немає оцінок
Додайте оцінку
bottom of page